Я такий, який є - безкінечно унікальний,
Як маленький ключик у складної відмитки,
Моє життя – космос, де мені сіяє зоря,
Зелені віти дивують і дошкулюють мене.
Чому я такий? Бо вірю в себе дивом,
І в мене під сутінню свічку тремтить вогонь,
Цікавлюсь тим, що іншого дивує не куди,
Встигаю радіти, гірко плачу і забуваю.
Як складно зібрати на малюка листя,
Щоб він казав: "Хочу бути таким добрим!",
Так і в мені хай буде завжди вересня,
Що буватиме таким гарним і не журливим.
Я знаю, що щось піде не так в моєму житті,
І що якось зможу я з собою подружитись,
Тому я вперто шукаю свою долю,
І ревно вдихаю кожну мить живого повітря.
Як вітер шукаю світло, що панує в мені,
І з гордістю на дорозі дарую любов,
І скрізь маю радість, зіписую її віршем,
Я такий, яким народився – безкінечно щасливим.
Відредаговано: 27.01.2024