Солдат України збирається в бій,
Залишає рідні села й міста,
Його гріють кохана і діти,
Бо лиш в його серці є віра й міць.
Іде солдат у зливу й снігу,
Під кулями мусить бігти вперед,
Його не турбують жар, спрага,
Лиш думка про перемогу в його голові.
Але що станеться, коли йому кінець?
Хто зустрічатиме вбитого сина,
Мати побачить тіло свого чоловіка,
І діти більш не побачать батька.
Солдат України, що стояв на сторожі,
Готовий день і ніч захищати насправді,
Жертвував багато і навік їздив з дому,
Його віра, повага в честі повільно пустий.
Та нехай він знатиме, його боротьба не віднесеться дарма,
Його жертва не пропаде, він світла легенда,
Його ім'я запам'ятається, як сонце-зоря,
І його вірний дух прокладатиме дорогу вперед.
Відредаговано: 27.01.2024