Глава 6 . Зустріч із минулим

Мілана : 

​Я стояла перед дверима будинку, де жила Анна, колишня Віктора. Віктор чекав у машині — я заборонила йому виходити. Його присутність лише спровокувала б істерику, а мені потрібен був холодний розрахунок.

​Анна відчинила двері. Вона була красивою, але в її очах читалася втома і вічний страх втратити контроль.

— Я ж казала Віктору: жодних адвокатів, — процідила вона, перегороджуючи мені шлях.

​— Я не просто адвокат, Анно, — я спокійно пройшла повз неї у вітальню. — Я та, хто може зробити так, що ваш син Марк буде пишатися своїм батьком, а не думати, що він — привид з літака.

​— Ви нічого не знаєте! Віктор — вовк. Він розчавить Марка своєю дисципліною і грішми!

​— Віктор зараз сидить у машині й боїться навіть дихнути, щоб не налякати сина, — я дістала з папки папери. — Ось договір. Віктор створює трастовий фонд на ім'я Марка. Він не претендує на те, щоб забрати його у вас. Він просто хоче бути батьком. Вихідні, свята, футбольні матчі. Якщо ви підпишете — Віктор подарує вам цей будинок. Якщо ні — ми зустрінемося в суді, і я доведу, що ви брехали дитині вісім років. А я ніколи не програю суди, Анно.

​Анна подивилася на папери. Її рука затремтіла. Вона зрозуміла: перед нею не просто помічниця, а жінка, яка захищає своє.

Аліна : 

​— Адріане, кажи вже! Яке прізвище? — я майже вирвала щоденник у нього з рук.

​Адріан підняв на мене очі. Вони були повні нерозуміння.

— Сім'я, яка прихистила дитину Корсаків... їхнє прізвище було Бєлови.

​Я завмерла.

— Бєлови? Але ж це... це дівоче прізвище нашої мами!

​Ми з Адріаном перезирнулися. В кімнаті стало так тихо, що було чути цокання старого годинника.

— Це неможливо, — прошепотіла я. — Якщо наша мама — з роду Корсаків, то... то Мілана і Віктор...

​— Ні, — швидко заспокоїв мене Адріан. — Твоя мама була удочерена. Її взяли в сім'ю Гайових пізніше. Це означає, що Мілана не рідна Корсакам по крові, але юридично... цей будинок завжди належав Корсакам через твою маму.

​— Тобто Віктор і так мав на нього право? — я відчула, як голова йде обертом. — Але він про це не знає! Він думає, що він загарбник, а насправді він — спадкоємець, який повернувся додому.

​У цей момент у двері зайшли Мілана та Віктор. Вони виглядали щасливими. Мілана тримала його за руку.

— Ми це зробили, — сказала вона. — Анна погодилася. Віктор побачить Марка завтра.

​Я подивилася на них і не знала, чи варто казати їм правду. Правда могла або об'єднати їх назавжди, або зруйнувати все, що вони побудували.