Розділ 53
Одяг , що був ще й досі на нас полетів у різні боки . У мені прокинулася раніше невідома пристрасть і я обхопила торс чоловіка ногами . Ми ніби божевільні один на перед одного пестили наші тіла . Мартін вп'явся язиком у мої груди , змушуючи мене кричати від задоволення . Мої руки блукали у його волоссі , а з язика злітали слова про те як добре мені у його обіймах ....
---- Хочу тебе ... , відчути .... , у собі .... , ---- хрипіла я наче божевільна .
Одним рухом Мартін перевернув мене дозволяючи бути зверху . Повільно сантиметр за сантиметром він входив в моє тіло . Це було фантастичне відчуття , знати , що бодай на мить ми стали одним цілим .
Мартін ні на мить не зводив погляду з моїх затуманених пристрастю очей і пестив так , що я божеволіла від задоволення .
Я забула про все на світі . Готова віддати усе , що маю тільки б ця магія ніколи не закінчувалася . Наші тіла рухалися у єдиному ритмі . Це був феєричний танець , поки наші стогони не привели нас до не менш феєричного екстазу .
Упавши на груди чоловіка я спробувала перевести подих і опуститися з небес на землю . Ніколи в житті я не відчувала нічого подібного . Ніколи раніше , навіть Мартінові я не віддавалася з такою шаленою пристрастю . Я не знала , що так буває ... У очах запекли сльози і я спробувала відвести погляд .
---- Меггі , кохана , невже я був занадтто нестриманим і завдав тобі болю ?
---- Ні ! Усе було просто чудово . Це сльози радості .
Мартін притулив мене до своїх грудей ще міцніше і ніжно поцілував у губи . Чоловік приборкував мої емоції до того часу аж поки я не заснула .
Навіть крізь сон я насолоджувалася нашою близькістю . Нарешті отримати те про що так мріяла одинокими ночами . Хоч би Мартін ніколи не відпустив мене зі свого полону .
Коли я відкрила очі то побачила , що поряд лежить Мартін і пильно спостерігає за мною . Не знаючи як поводити себе після того , що було між нами я просто спробувала піднятися з ліжка , щоб втекти до Олівії .
---- Ти куди зібралася ? ---- запитав Мартін , обхопивши мою талію руками , не даючи змоги поворухнутися .
---- Олівія ! Я маю глянути чи не прокинулася наша донька . Якщо вона прокинеться , а мене не буде поряд ? ...
---- Тихо ! З нею Грейс і повір вона з цією жінкою у повній безпеці .
Мартін закрив мені рота поцілунком змушуючи знову відчути бажання . Цей чоловік перевернув мою душу і забрав тверезий глузд . Схоже я закохалася як школярка , але от наважитися розповісти про свої почуття навряд чи зможу .
Ще крізь сон провівши рукою по холодному атласному простирадлу , зрозуміла , що у ліжку я одна . З ванної кімнати було чути як ллється вода і я зрозуміла , що Мартін приймає душ . Посміхнувшись закрила очі щоб ще раз пригадати усе те , що відбувалося уночі на цьому ліжку . Пристрасть , яка була між нами щей досі відзвивалася приємною втомою у моєму тілі .
Глянувши на годинник зрозуміла , що лише сьома ранку . Олівія ніколи не прокидається о цій порі тож можна ще трохи повалятися у ліжку .
---- Доброго ранку , мила , ---- привітався Мартін , посміхаючись мені . Він підійшов до мене і поцілував у губи з такою ніжністю , що мене скрутило вузлом від задоволення .
---- Мартіне ,... що ти робиш зі мною ?
І знову мій рот закритий поцілунком . Його руки пестять мої груди , повільно опускаючись до низу живота поки вправні пальці не знаходять бажане задоволення для нас обох . Я втратила і знову знайшла себе поряд з цим чоловіком .
---- Мартіне , мені потрібен душ , а ще зараз прокинеться Олівія ---- впершись кулачками у його груди , запротестувала я проти ранішнього сексу .
---- Як скажеш , кохана ! Та знай мені зовсім не хочеться тебе відпускати ---- цілуючи мою шию , хрипить заведерний Мартін .
---- Мартіне , чому ти уже кілька разів називаєш мене коханою ? ---- запитала я , зрозумівши , що це не просто так .
---- А як же мені називати жінку , яку кохаю ?
Від його зізнання я втратила дар мови . Що це за гра словами ? Чоловік у ліжко якого жінки злітаються ніби мухи на мед зізнається мені у коханні !!?? Тій , яка використала його як донора , тій котра обмарювала , ненавиділа і не бажала впускати у своє життя . І як мені повірити його словам ? Повірити !? Я розгубилася і не знала , що сказати .
---- А якже Зоя ? Хіба не з нею ти збирався одружуватися ?
---- Не псуй момент мого зізнання , злюко . Стосунки з Зоєю давно у минулому . Я кохаю тебе , Меггі ! Так сильно , як ніколи нікого не кохав . Віриш ?
Я лежала в обіймах чоловіка не в силі поворухнутися . Не зводила з нього очей , ніби від його зізнання залежало все моє життя . А мені знову не вистачає сміливості відкритися йому . Сказати , що теж , ... кохаю . Що нарешті зрозуміла чому вибрала саме його .
---- Мартіне , я даю нам шанс , але сказати , що теж тебе кохаю .... не можу . І не тому , що не кохаю , а тому , що просто не вмію .... . Розумієш ? ...
---- Я чекатиму до того часу поки ти не зрозумієш , що кращого чоловіка за мене тобі не знайти .
#722 в Любовні романи
#169 в Короткий любовний роман
#338 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 21.06.2021