Розділ 11. Пастка і запрошення

У замку знову стало людно. Але цього разу повітря було сповнене не страхом перед невідомим вбивцею, а гарячковою підготовкою до свята, яке мало стати фатальним.

🎭 Бал

Майкл стояв над розкладеним планом великої зали. Його пальці впевнено ковзали по паперу, відмічаючи розташування охорони, прихованих постів та секторів огляду. Свічки, гості, музика — кожен елемент цього вечора був прорахований, як шахова партія.

— Вона прийде, — впевнено промовив він, не піднімаючи голови. Міра сиділа навпроти, задумливо крутячи перо в пальцях. — Звісно, прийде, — погодилася вона. — Такі жінки, як донька Ларенса, не пропускають можливості продемонструвати свою велич. Особливо коли всі вважають, що об’єкт її гніву от-от випустить дух. — І вона не пропустить можливості особисто переконатися, що не вдалося закінчити в лісі, — тихо додав Майкл.

Запала пауза. Міра підняла на нього серйозний погляд. — Ти хочеш її спровокувати прямо на очах у всього двору. — Я хочу, щоб вона зробила помилку. Помилку, яку неможливо буде приховати чи заперечити. — Це або геніально… або неймовірно небезпечно, Майкле. — І те, і інше, — спокійно відповів він. — Головне, щоб Ерік не зіпсував усе своїм непередбачуваним характером.

Майкл коротко хмикнув: — Це, мабуть, найбільший ризик у всій нашій операції.

🕯️ Ерік

Тим часом лорд Ерік стояв біля високого вікна у своїх покоях. Замок за стінами жив своїм галасливим життям: шум, рух, уривки голосів. Але його думки знову і знову вперто тікали за межі цих кам’яних стін.

Ліс. Крижана тиша. І вона. Він міцно стиснув щелепу, відчуваючи, як пульсує ледь загоєна рана. — Це вже просто смішно, — пробурмотів він під ніс.

Але думки про Вілену не зникали. Навпаки, вони ставали дедалі чіткішими. Він різко відійшов від вікна, підійшов до секретера і взяв чистий аркуш паперу. — Добре. Якщо я не можу це ігнорувати… значить, треба грати ва-банк.

За годину слуга вже тримав у руках запечатаний лист. Ерік перебирав варіанти, наче підбирав зброю.

Перший варіант був занадто офіційним, другий — занадто коротким. Йому потрібно було щось, що змусить її прийти. Щось, що нагадає їй про її власні слова.

Він почав писати, і цього разу рука не здригнулася:

«Вілено,

Мій батько намагався віддячити тобі золотом, але ти сама сказала, що цей борг — не його. Ти сказала, що це мій борг, і я маю віддати його особисто.

Я не звик бути боржником. Особливо перед тими, хто рятує мене двічі за одну ніч.

Приїжджай до замку. Я чекаю на тебе, щоб розрахуватися.

Ерік»

Він перечитав написане. У цих рядках було все: і його фірмова зухвалість, і прихована повага до її характеру, і… виклик. Він знав, що Вілена не боїться викликів.

Слуга вклонився, забрав запечатаний конверт і вийшов. Ерік знову повернувся до вікна. Тепер, коли лист був відправлений, він відчув дивний прилив енергії.

Бал був лише приводом для Майкла. Для Еріка ж бал став єдиним способом знову побачити зелені очі, в яких не було ні краплі придворної фальші.

— Ну що ж, Вілено, — тихо промовив він у порожнечу кімнати. — Подивимося, чи вистачить тобі сміливості зайти в мій світ так само впевнено, як я увійшов у твій.

🔥 Паралель

У великій залі слуги вже розставляли масивні столи, натирали паркет до дзеркального блиску і продумували освітлення. Бал мав бути бездоганним. Пастка — ідеально вивіреною.

А десь далеко в лісі відьма ще не підозрювала, що її спокій добігає кінця. Вона ще не знала, що її скоро втягнуть у велику гру, де ціна поразки — не просто образа, а життя.