Розділ 4

Що в біса тільки, що сталося? І де він в мені красуню побачив? Крихітка я ще розумію дійсно мала, але красуня…

Я не збиралася йти в душ і тим паче снідати тут. Я швидко знайшла свої речі на табуретці неподалік. Одягнулася так швидко, наче знову запізнювалася на пару строгого викладача. Ось лише на пари мені вже йти не потрібно, але навичка знадобилася до сих пір.

Підхопивши сумку занадто різким рухом, що з неї в мить висипалося усе.

— Дідько! — лайнулася я, і присідаю навпочіпки.

Хаотичними та швидким рухами зібрала усі речі і на кінець крадькома переглянула, чи усе на місці. А головне ключі, гаманець, паспорт і телефон. Наче є... Ось би ще голова була, то було би в сто разів краще.

Це ж потрібно було так вляпатися…

Я глибоко і повільно вдихнула, стоячи перед дверима, та набравшись сміливості та рішучості забратися звідси, поки господар ще добрий.

Відчинила двері та дивлячись під ноги пішла по коридору. Натрапила на велику кімнату з’єднану з кухнею за якою виднівся ще один прохід до вхідних дверей, але пізно зрозуміла, що не зможу покинути це житло непоміченою.

Збоку трохи далі від мене стояв нервовий господар дома, а біля нього стильна літня жінка.

— О-о-о, онучок, а хто це в тебе? — запитала жінка, дивлячись на мене.

Моє серце затарабанило і я спантеличено глянула на чоловіка.

— Бабуся, це… — промовив чоловік, але поглянувши на мене замовк, і потер долонею потилицю.

Але бабуся переводячи погляд, то на нього, то на мене несподівано засміялася.

 — Так ось чому ти так не хотів познайомитися з тими дівчатами. Чого ж ти дурнику не сказав, що вже маєш дівчину? — приголомшила жінка, своєю логікою.

Я панічно округлила очі та витріщилася на чоловіка очікуючи, що він заперечить її здогадку. Але він мовчав. Раптом жінка змахнула старенькою зморщеною тендітною рукою в бік онука та зробила крок до мене.

— Ох, краще мовчи! Дівчинко дай-но роздивитися тебе по-ближче? — звернулася до мене жінка, не даючи шляху на втечу.

Вона занадто спритно для свого віку наблизилася до мене і я не встигла оговтатись, як вона вже була біля мене.

— Боже з близька ти ще миліша дівчинко моя. Тепер я розумію тебе онучок. Але чому ховав її від мене?

— Все зовсім… — стала я хитати головою, але мене нахабно перервали.

— Тому, що я знаю тебе бабусю. Дивись ти лише хвилини тому дізналася, що в мене є дівчина, і вже схопилася в неї, як кальмар.

Він підійшов до нас і несподівано захопив мене в міцні обійми. Я шоковано глянула на нього, задихнувшись від такої нахабної заяви та дій.

Чоловік повернув голову до мене та натягнуто посміхнувся, а очима пронизав мене таким поглядом, що навіть ікнути стало неможливо.

— Ти як завжди драматизуєш. Ну тоді знайом нас, — сказала жінка, перериваючи мовчазну паузу.

—  Ба, знайомся це Ванесса. Люба, а це та сама моя улюблена бабуся Інна Анатоліївна, про яку я тобі розповідав, — промовив чоловік посміхаючись, ледве помітно стиснув пальцями мою талію.

Я важко ковтнула сухість в горлі. Мені досі було погано і хотілося по скоріше покинути цей будинок. Розуміла, що якщо не скажу, те чого він хоче, то буде роздавлена брехнею онука.

І тому чоловік очікував, що я підіграю. Але я не збираюся цього робити. Одне діло брехати людям які весь час грали тобою, задля того аби в кінці не виявити жалкою.  А інше діло збрехати літній людині яка хоче щастя для онука.

Я натягнуто посміхнулася чоловіку і повернула голову до жінки, що очікувала моєї відповіді.

— Мені дуже приємно було познайомитися. Та до сьогоднішнього дня я не знала ні про існування вашого онука, ні про вас. Мушу йти. До побачення, — сказала я, намагаючись звучати спокійно.

Чоловік так спантеличився, що мені не склало труднощів звільнитися з його захоплення. Я стрімко, поки ніхто не встиг оговтатися, пішла до дверей, підхопивши взуття, і босоніж вибігла з квартири, опинившись у під'їзді.

Поки я намагалася швидко взутися і чекала на ліфт, моя голова вже була готова вибухнути від паніки. Нарешті двері ліфта роз'їхалися, і я стрімко забігла всередину, натиснувши кнопку першого поверху. Але як тільки двері почали зачинятися, я почула, як двері квартири відчинилися. В паніці я почала клацати на кнопку прискорення зачинення, але ліфт ніби навмисно зволікав. І коли залишилося лише кілька сантиметрів до повного закриття, в проріз просунулася велика рука.