Розділ 2

Широко розплющеними очима я дивилася на обличчя чоловіка, що знаходився на відстані кількох сантиметрів від мене. Як тільки я вимкнула телефон, усі мої вміння говорити кудись зникли. В цей момент я нагадувала дурну німу дівчинку, яка тільки й може, що кліпати очима. 

Чоловік усміхнувся кутиками губ і, нахиливши голову на бік, уважно роздивлявся мене. Це трохи привело мене до тями. 

— Звідки ви знаєте моє ім'я? — глухо запитала я.

— В інтернеті, — усміхнувся чоловік, коли я ще більше витріщила на нього очі. — Жарт. Почув через слухавку, як твоя подруга його кричала. 

— Але тут дуже шумно, це нереально було почути. 

— Комбінація дзвінкого голосу та чутливого слуху зробила неможливе можливим. 

— Ясно… — видавила я з себе і відвернулася, намагаючись більше не дивитися на чоловіка та не привертати уваги.

Але, як на зло, тепер це не виходило. Він вже помітив мене і не збирався робити вигляд, що не бачить. Його увага була незвично хвилюючою, і через це хотілося якнайшвидше від неї позбутися. Мені вже на усе життя наперед вистачило такої «чоловічої уваги», більше не хочу.

Не помітила, як мій стакан спорожнів, а тіло стало млявим. Проте думки знову повернулися до болісної зради, і мозок, як на зло, почав прокручувати сцени побаченого, що руйнували мене зсередини.

— Повторіть, — сказала я, підсунувши бармену стакан із легким скрипом.

Я й далі відчувала на собі сторонній погляд, та вже за мить чула, як бармен почав готувати моє замовлення. 

Я так і не відривала очей від власних рук, що лежали на барній стійці.

Здавалося, я все ще відчувала брудні дотики Ігора на своїх руках. Як він просив, щоб я до нього торкнулася... Мене охопило таке огидне почуття до власного тіла, що захотілося здерти шкіру. Не помітила, як почала майже здирати шкіру на долонях, не відчуваючи болю. Аж поки...

— Не роби цього, — басом промовив чоловік з боку.

...міцні, засмаглі чоловічі руки м’яко, але рішуче, зупинили мої. Ще на початку я помітила, що його руки доглянуті, сильні, з помітними венами, від яких у більшості дівчат зриває дах, і прикрашені дорогим годинником.

Я придивилася до циферблату й помітила, що вже доволі пізно. Доведеться розщедритися на таксі. Ех, а я вже витратила гроші на алкоголь. Залишилося тільки на таксі та на один день, щоб поїсти. У мене стільки проблем, що думати про те, як незнайомий чоловік на мене подивився, просто немає сил. Моя внутрішня батарейка вичерпалася.

Чоловік досі тримав мою руку, притиснуту до поверхні столу. Я не могла відвести погляду від наших рук. І в цей момент здавалося, що той бруд, залишений колишнім хлопцем, почав зникати. Дихати стало легше, коли дотики цього незнайомця стирали сліди того бруду.

— Цей напій не для тендітних дам, — усміхнувся чоловік, коли бармен поставив переді мною склянку.

Я проігнорувала його слова, мовчки забрала руку з його досить міцного захоплення і відпила зі склянки.

— Хм, хоча, може, ти й не така тендітна, — хмикнув він, спостерігаючи за мною. — Сьогодні я занадто багато помиляюся.

Хоча я його не бачила, мій слух вловлював кожну деталь і кожнісіньке слово. Я пила алкоголь не великими ковтками, поки погляд чоловіка не відривався від мого профілю. В якийсь момент моє нетерпіння і цікавість взяли верх. Я під час чергового ковтка відсунула склянку й повернула голову до незнайомця.

Погляд з перших секунд притягувався до насичено темно-коричневих очей і густих брів. Ніс з маленькою горбинкою, виразні губи та доглянута коротка борода надавали йому брутальності. Але трохи довге волосся додавало його зовнішності певної легковажності. Він був таким контрастним на фоні всіх моїх знайомих, що здавалося, я ніколи не забуду його обличчя.

Цей чоловік був дуже привабливим. Від одного його погляду захоплювало дух, а в животі починали тріпотіти метелики.

— Зацікавив?

Я гулко ковтнула в’язку слину, немов загіпнотизована, не відводила погляду від його карих очей. Здається, останній стакан був зайвим.

Чоловік сперся ліктями на стійку та нахилився ближче, обдавши мене неперевершеним ароматом парфумів. Так пахнуть дорослі чоловіки, які мають владу над людьми й впевнені в собі. Або впевнені в тому, що оточуючі будуть їх бажати…

— Невже я знову помилився, крихітко?

Я б дуже хотіла, щоб він помилився.