Частина восьма

Ось і наступив новий 1903 рік, святкування циклу «Різдвяних свят» завершилось вдало і весело, а тим часом між небом і пеклом йде підготовка до війни. Диявол Левіафан все мандрує Україною, але він з часом повернеться у «Світ мертвих».

            Орієнтовно ця подія станеться у 1914 році, фактично з 1902 року йде підготовка, мали розпочати у 1913 році, та не виходить за планом, як виразився віршом диявол Верзівул:

Тиняє чорт всіма світами, тай довгими роками,

Невже не можна пришкандибати смердючими ногами?

Ой лихо коється із пеклом, а він все тиняє,

Ніби так він Бога від нас як мух від ягід відганяє,

Невже він так упевнено повірив?

Невже він клятий хрін так посмів?

Питань багато і не скажеш,

Ой Леві, колись ти свою пику, тай покажеш

            Така сатира і насмішка плюс в підготовці спішка була вже повсякденням, але Леві на це не зважав, він жив життям іншим і навіть не мріяв прискорювати повернення. До того ж, він розумів, що не варто конфліктувати з Богом, адже ті мали в майбутньому зробити один план, тут наголошую – «РАЗОМ»!!!

Пройшло 10 років

            1913 рік, завершальний етап в підготовці до війни при тому, що залишилось не довго, до кінця 1913 залишилось 6 днів і так це Різдво Христове 25 грудня, як завжди править Святу Месу в храмі святого Петра старий 80 – ти річний о. Джордж:

            о. Джордж: Ім’я Отця і Сина і Святого Духа

            Хор св. Павла: Амінь!

            о. Джордж: Дорогі брати і сестри, щиро вітаю вас з Різдвом Господа нашого Ісуса Христа, сьогодні я мушу покинути кафедру і їхати на операційний стіл, моліть Бога за мене, а там як буде його свята воля, дякую вам всім хто був поряд, хто допомагав і хто відновив храм з руїн, навіть цей хор нарешті ми долучили до наших Мес.

            Щиро дякую вам, дорогі брати і сестри ваш о. Джордж…

            Після тих слів він не встиг прочитати молитву, він знепритомнів… Народ в паніці, помічники викликали лікаря, нащастя він був поряд на Святій урочистій Месі і швидко перейшов з лівого нефу у центральний до священника.

            Урочистість завершили, о. Джордж покидає «Світ живих» і потрапляє до Небесної канцелярії де і зустрів Генрі:

            о. Джордж: Генрі! Святий Патрік! Ти спасений?!

            Генрі: Так, отче… Вашими молитвами

            о. Джордж: Що скаже Господь? Поверне?

            Генрі: Зараз все дізнаємось…

            Бог: о. Джордж, ваш час вийшов…

Тим часом у «Світі живих»

            Лікар: Все, час вийшов констатуємо смерть…

            Лікар Завідувач відділенням Хірургії: Нам дуже шкода, приміть наші співчуття… Мии… зробили все що змогли…

            Рідні: Як?! І мати о. Джорджа тримається за стінку, щоб не впасти, німа сцена…

Пройшов рік

            У храмі св. Петра була відслужена заупокійна по о. Джорджу, кожен вимовив слова зі спогадів, а у «Світі Мертвих» завершилась підготовка до війни.

Далі буде