Частина друга

Опівночі Левіафан з’явився у кімнаті Генрі, він був дуже злим, а ще більше на Генрі за те, що той не платить йому душею. У свою чергу Генрі не збирався нею платити, бо прекрасно розумів, що навіть якщо і продасть то сенсу ніякого не буде, але Левіафан не мав терпіння чекати поки Генрі закінчить свою картину і перебив його:

Д: Генрі! Мать твою! Скільки тебе ще чекати?! Розлючено звернувся диявол.

Г: Ой, Леві, пробач, я не помітив як ти увійшов.

Д: Мене це не цікавить! Ти не відповів на моє запитання! Ще гучніше крикнув Левіафан.

Г: Я тобі говорив, душу не продам, тому не чекай…

Д: Ну я тебе зрозумів! І вмить диявол зник лише потоки повітря сколихнули штори.

            Тим часом Левіафан зробив все, щоб Генрі навіки був слугою його, відібрав в нього все, що дав і життя Генрі стало не виносним. Він почав переконувати себе і оточуючих його людей, що життя не таке вже й прекрасне, раз в ньому стільки бруду, воєн, зрад і всілякої мерзотності, дійшло до того, що Генрі почав вірити в те, що життя не зміниться, не буде нічого доброго і майбутнього нема. Левіафан в той час не приходив, так проходив місяць, другий, його жертва Генрі перетворився на депресивну людину з думками про смерть, але в той же час Генрі мав надію, що майбутнє його здивує.

            Частіше Генрі став проводити час на мосту, думаючи про те, як швидко все закінчити, і щось його зупиняло робити цей останній крок… Левіафан все ж таки прийшов, хоча пів року вони не спілкувались:

Д: Генрі, бачу востаннє милуєшся виглядом? Спитав, ніби знаючи майбутнє Левіафан.

Г: Милуюсь, а ти впевнений, що востаннє? Беземоційно спитав Генрі.

Д: Так, впевнений! Ти зробиш це і не сумнівайся! Бадьоро відповів диявол.

Г: Я не зроблю це!

Д: Ага! Побачимось в пеклі! Бадьоро сказав він і зник вмить.

            Генрі переліз через перила і став стояти і думати, стрибати чи не стрибати, на мосту нікого не було, тому для Генрі було це так би мовити на руку, ніхто не зупинить. У Генрі почались думки: Ну все! Треба робити крок! Але руки не випускали перила, так пройшла година його стояння на краю мосту, він не наважився на цей крок, невже диявол пожартував? спитаєте ви, так само і Генрі спитав, але пішла друга година його стояння і він все ж наважився… В роті його пересохло, руки ослабли від двох годин важкого стримання тіла яке тягнеться вниз, він вже втрачав свідомість бо був голодним і плюс спека.

            У Генрі остаточно ослабли руки і він почав летіти вниз… Судово – медична експертиза виявила в організмі хлопця достатній відсоток алкоголю та наркотичних засобів, тому такі видіння були, але з’являється така деталь, лікар з психічної лікарні містер Фред оприлюднив діагноз Генрі – «Психічно – нервові розлади» та «Шизофренія», ну тепер стає зрозумілим, чого диявол з’являвся саме йому і чому оточуючі не бачили його сутність. Родичам передали тіло хлопця, відбулось прощання, це був самий важкий та жахливий день. Душа Генрі опустилась в пекло де і чекав Левіафан, а далі як все і планувалось, він передав своїм підлеглим душу Генрі і ті дали йому останнє слово:
 

Г: Це все? Фінал? Спитав Генрі.

Д: Так, більше ми ніколи не зустрінемось, ти маєш іти, прощавай!

Г: Леві! Не треба! Я не хоочуу!! Генрі кричав і просив у диявола помилування, але його силою повели на кару.

            Генрі поставили перед кімнатою, дияволята прислужники його помістили туди, а там він має цілу вічність терпіти біль від ударів цепами. Прислужники доклали про те, що виконали свою задачу, і були відпущені, а Левіафана Люцифер приговорив до страти, на питання навіщо, відповідаю, за те, що той не привів до нього Генрі, хоча довгі роки просив.

            Левіафана привели до вогню і кати направили на нього полум’я, через певний час від Левіафана залишився лише попіл… Цей попіл зібрали і принесли Генрі, на банці було написано – «Левіафан» і сказали: На! Спілкуйся! Тепер твій дружок попілок! Ххаха! Дияволята ненавиділи Леві, тому і так віднеслись до їх дружби.