Розділ 16. Коло підозрюваних

Наступного ранку сороковий поверх зустрів нас неприродною, майже оманливою тишею. Менеджери зосереджено стукали по клавіатурах, аналітики готували звіти, а біля кабінету Давіда все виглядало так, ніби ніякого конверта з погрозами ніколи не існувало. Але я знала: це лише затишшя перед бурею.

Я сиділа за своїм новим столом, переглядаючи цифри останніх транзакцій фонду, але думки крутилися навколо іншого. Внутрішня пошта компанії захищена краще за державний банк. Щоб передати конверт на мій стіл мимо офіційної охорони, потрібен не просто доступ — потрібен хтось із власним ключем-карткою високого рівня доступу. Хтось, хто знає мій новий графік і розташування кабінетів.

— Ти надто глибоко занурилася в аналітику, Алісо, — біля мого столу безшумно виріс Давід. Він тримав у руках чашку кави, його погляд був спокійним, але в темних очима читалася холодна зосередженість. — Артур передав ранковий звіт. Нападників у місті поки не знайшли, але служба безпеки перевірила внутрішні лог-файли. Доступ до внутрішньої кур'єрської служби мали троє людей.

Я різко підняла голову.

— Троє? Хто вони?

Давід сів на край мого столу, не звертаючи уваги на здивовані погляди співробітників, які проходили повз.

— По-перше, Вікторія з маркетингу, — спокійно почав він, перераховуючи підозрюваних. — Її робоче місце якраз навпроти колишньої рецепції. Вона має мотиви: публічна заздрість, тісні зв'язки з колишніми партнерами Ілони і той факт, що вона дуже активно цікавилася твоїм призначенням.

— Вона занадто очевидна, — хмуро заперечила я. — Віка любить пліткувати, але для того, щоб провернути таку гру з шантажем, їй бракує ні холоднокровності, ні мізків. Вона просто гравець чужої партії.

— По-друге, Максим із фінансового відділу, — продовжив Давід, і його обличчя стало ще жорсткішим. — Головний аналітик. Тихий, непомітний хлопець, який працює в компанії шість років. Але за нашими даними, його підрозділ зараз має закриті борги через невдалі інвестиції в крипту. А людям Віктора завжди потрібні свої люди у фінансах, які знають, як переводити кошти через рахунки фонду.

Я прикусила губу. Максим? Тихий, завжди ввічливий хлопець, який носив мені каву, коли я ще працювала у загальному відділі? Це виглядало набагато правдоподібніше і від того — значно неприємніше.

— А третій хто? — тихо запитала я.

Давід замовк на секунду, і в його погляді промайнула тінь сумніву.

— Олег, керівник юридичного департаменту, — вимовив він. — Людина, яка працює зі мною вісім років. Він знає про структуру фонду абсолютно все, включно з документами на опікунство над Мією, які ти готувала для юристів минулого місяця. Його рівень доступу дозволяє переміщувати документи в системі без будь-яких слідів.

У мене застигло серце. Олег? Людина, якій Давід довіряв найбільше після Артура?

— Але навіщо Олегу зливати інформацію Віктору? — розгублено запитала я.

— Гроші, Алісо. Або компромат. У нашому світі друзів купують рідше, ніж інформацію, — Давід різко піднявся, випроставшись у весь зріст. Його погляд зупинився на скляних дверях юридичного відділу в кінці коридору. — Артур зараз перевіряє їхні особисті рахунки та телефонні з'єднання. Але до кінця дня хтось із них зробить помилку. Нам потрібен доказ.

Він поклав свою гарячу руку мені на плече, на мить стиснувши його з такою силою, що напруга між нами досягла піку.

— Сьогодні ввечері ми їдемо на відкриту зустріч із інвесторами, — тихо додав він. — І дехто з цієї трійці спробує скористатися нашою відсутністю, щоб дістати решту паперів із твого старого сейфа. Ми влаштуємо їм пастку.

******

Ось це коло підозрюваних! 🔥 Відверта заздрісниця Віка, загнаний у кути боргами Максим чи вірний юрист Олег, який знає про них усе? Голова йде обертом! Хто на вашу думку справжній кріт? Пишіть свої версії в коментарях! 👇

Любі, ставимо зірочки ⭐ і додаємо книгу до бібліотеки 📚, щоб не пропустити викриття зрадника! ❤️