Розділ 14. Тінь минулого

Віктор не любив хаосу. У його світі все мало свою ціну, свій термін придатності та свій механізм контролю.

Він сидів у напівтемряві дорогого панорамного ресторану на верхньому поверсі столичного готелю, повільно крутячи у кришталевому келиху витриманий віскі. За панорамним склом розкидався нічний мегаполіс, але Віктор дивився не на вогні міста. Перед ним на столі лежав планшет із відкритим фотозвітом: маленька дівчина з яскравими очима гралася на сонячному газоні реабілітаційного центру, не підозрюючи, що кожен її крок зафіксований об'єктивом прихованої камери.

Для більшості людей Мія була просто хворою дитиною, племінницею звичайної офісної працівниці. Але для Віктора вона була ключем. Ключем до тих грошей і документів, які її покійний батько — його колишній бізнес-партнер — вивів на офшорні рахунки перед тим, як накласти на себе руки чи зникнути. Аліса була занадто впертою, ховаючи ці папери так надійно, що навіть найкращі аналітики Віктора місяцями билися об стіну.

— Вона думає, що сховалася за спиною Вольського, — низький, хрипкий голос Артема, поплічника Віктора, порушив тишу кабінету. Артем поклав на стіл кілька нових аркушів із досьє. — Вольський серйозно посилив охорону санаторію. Туди тепер не підступитися. Мобільні групи, закрита територія, власна служба безпеки бізнесмена. Вони перекрили всі кисень.

Віктор навіть не повернув голову. Він повільно підніс келих до губ, зробив ковток і лише злегка посміхнувся — холодно, хижо і знущально.

— Вольський — бізнесмен. Пес із золотого ланцюга, який звик захищати свої активи, — спокійно відповів Віктор. — Він думає, що купленими охоронцями та паперами можна зупинити людей, які втратили все. Але він не розуміє головного. Мені не потрібен сам Вольський. Мені потрібна паніка Аліси.

Віктор перевів погляд на фотографію дитини, і в його очах майнув хижий блиск.

— Коли матір бачить, що її дитину можуть відібрати в будь-яку секунду, її броня тріскається. Аліса почне робити помилки. Вона принесе мені ці документи сама, лише щоб врятувати дівчинку.

— А якщо ні? Якщо Вольський зламає наші плани раніше? — обережно запитав Артем.

Віктор поставив келих на стіл із глухим стуком. Його обличчя вмить втратило будь-яку подобу людського тепла, перетворившись на маску безжального катівника.

— Тоді цей шлюб стане для них обох похоронною процесією. Спочатку ми знищимо все, що дороге цьому зарозумілому мільярдеру, а потім я особисто заберу дівчинку. У цьому світі, Артеме, виживають не чесні. Виживають ті, хто не має мізків на заваді жорстокості. Час гри закінчився. Передайте нашим людям у місті: починаємо другий етап.

*****

Ось це справжнє обличчя нашого ворога! 🥶 Віктор не просто бандит, він холоднокровний маніпулятор, який готовий вдарити по найболючішому - по маленькій Мії. Чи зможе Давід передбачити цей хід і захистити їх? 🔥 Пишіть у коментарях свої думки! 👇

Любі, ваша активність - це стимул для мого натхнення! Не забувайте ставити зірочки ⭐ і додавати книгу до бібліотеки 📚, щоб не пропустити наступні вибухові розділи! ❤️