Розділ 2. Перше правило контракту

Давід навіть не кліпнув. Я назвала суму, якої вистачило б на купівлю елітної квартири в центрі столиці, а він лише повільно схилив голову набік, вивчаючи мене своїм фірмовим поглядом хижака.

— Юристи будуть за півгодини, — спокійно кинув він, повертаючись до свого крісла. — Продиктуєш їм реквізити. Гроші будуть на твоєму рахунку до того, як чорнило на контракті висохне.

Мої коліна ледь не підкосилися від полегшення, але я змусила себе залишитися стояти з ідеально рівною спиною. Мія буде жити. Її переведуть до найкращої клініки в Швейцарії вже завтра, і жоден кримінальний посіпака Віктора не зможе її там дістати. Я виграла це життя для неї, навіть якщо довелося продати власне.

Наступні тридцять хвилин нагадували сюрреалістичний сон. Найкращі корпоративні юристи холдингу мовчки розклали на столі з червоного дерева стоси паперів. Давід стояв поруч, засунувши руки в кишені ідеально пошитих брюк, і спостерігав, як я читаю умови.

«Пункт 4.1. Сторони зобов'язуються підтримувати ілюзію щасливих стосунків на всіх публічних та сімейних заходах...» «Пункт 5.3. Сторона 2 (Аліса) зобов'язується переїхати до резиденції Сторони 1 (Давіда) протягом двадцяти чотирьох годин після підписання...» «Пункт 8.9. Будь-які інтимні стосунки між сторонами не є обов'язковими, але і не забороняються, за умови взаємної згоди...»

На цьому пункті я запнулася, відчувши, як до щік приливає гаряча кров. Я різко підвела погляд на Давіда. Він зловив мій погляд, і його губи вигнулися в ледь помітній, цинічній усмішці.

— Стандартна форма, Алісо, — протягнув він оксамитовим голосом. — Не бійся, моя безпека не поширюється на зазіхання на твою честь. Як я вже казав, ти мене не приваблюєш.

— Це взаємно, Давіде Едуардовичу, — відрізала я, хапаючи ручку з дорогим золотим пером.

Я поставила свій підпис на кожному примірнику. Щойно я закінчила, екран мого телефону, що лежав на столі, засвітився. Повідомлення від банку. Зарахування коштів. Сума, від якої в мене запаморочилося в голові.

— Отже, — Давід жестом відпустив юристів, і двері за ними безшумно зачинилися. — Відтепер ти не моя помічниця. Ти...

Договорити він не встиг. Двері кабінету відчинилися без стуку.

У повітрі миттєво запахло дорогими парфумами з нотками жасмину та ванілі. На порозі стояла Ілона. Як завжди ідеальна: у білому костюмі від Chanel, з бездоганною укладкою платинового волосся і тією фірмовою усмішкою, яка завжди змушувала мене почуватися сірою мишею. Її батько був головним інвестором Давіда, а сама Ілона — його колишньою дівчиною, яка досі вважала себе повноправною господинею і цього кабінету, і самого Давіда.

— Давіде, любий, — її голос був солодким, як патока, але очі залишалися холодними, коли вона ковзнула поглядом по мені. — Твоя охорона на вході стала надто прискіпливою. Алісо, зроби нам кави. Мені як завжди, на мигдалевому.

Я автоматично зробила крок до дверей, звичка підкорятися наказам в офісі спрацювала миттєво. Але раптом чиясь велика, гаряча долоня жорстко перехопила моє зап'ястя.

Я здригнулася. Це був Давід.

Він не просто зупинив мене. Він потягнув мене на себе, змусивши стати впритул. Його рука владно лягла мені на талію, притискаючи спиною до своїх твердих грудей. Я відчула жар його тіла крізь тканину свого жакета і тонкої сорочки. Мене наче вдарило струмом від цього дотику — першого за весь час нашого знайомства.

— Аліса більше не робить кави, Ілоно, — голос Давіда був спокійним, але в ньому дзвеніла сталь. — Тобі доведеться знайти іншого баристу.

Ілона завмерла. Її ідеально намальовані брови злетіли вгору.

— Не розумію. Вона звільнена?

Давід схилив голову, і його губи опинилися небезпечно близько від мого вуха. Його гаряче дихання обпекло мою шкіру, пускаючи по спині табун мурашок.

— Вона підвищена, — промовив Давід, і його рука на моїй талії стиснулася міцніше, демонструючи абсолютне право власності. — Аліса — моя наречена. І майбутня дружина.

У кабінеті запанувала мертва тиша. Ілона зблідла так, що став помітний шар її дорогого тонального крему. Її погляд метався між обличчям Давіда і моїм, намагаючись знайти ознаки жарту. Але Давід був абсолютно серйозним.

— Наречена? — голос Ілони здригнувся, але вона миттєво взяла себе в руки. Її губи розтягнулися в отруйній усмішці. — Яка несподіванка. А я й не знала, Давіде, що ти перейшов на благодійність. Підбираєш персонал з вулиці?

Я хотіла різко відповісти, але Давід випередив мене.

— Обережніше зі словами, Ілоно, — його тон став крижаним, і я відчула, як напружилися м'язи його грудей. — Ти говориш про мою майбутню дружину.

Ілона повільно кивнула, не зводячи з мене ненависного погляду. Вона підійшла ближче, ілюзія її привітності остаточно розвіялася.

— Що ж... Вітаю, — вона зупинилася за півметра від нас і подивилася мені прямо в очі. — Сподіваюся, Алісо, ти розумієш, що такі контракти... вибач, шлюби... вимагають великої витримки. Давід швидко втрачає інтерес до нових іграшок.

Вона крутнулася на високих підборах і вийшла, грюкнувши дверима так, що затремтіли шибки.

Я спробувала вирватися з обіймів Давіда, але його рука на моїй талії залишалася непорушною ще кілька довгих секунд. Я підняла голову і зустрілася з його темним поглядом. У його очах танцювали небезпечні іскри, які я раніше ніколи не бачила.

— Перше правило контракту, Алісо, — тихо сказав він, повільно відпускаючи мене, але залишаючись надто близько. — Ніхто, крім нас двох, не повинен знати, що це брехня. Ти зрозуміла?

Я нервово ковтнула, відчуваючи, як шкіра на талії досі горить від його дотику.

— Зрозуміла.

— Чудово. А тепер їдь додому і збирай речі. Увечері мій водій забере тебе в мій дім. Почнемо нашу гру в щасливу родину.

___  ___  ___

Любі читачі, ось і почалася наша велика гра! 🔥💍 Як вам реакція Ілони? Здається, ця «ідеальна колишня» так просто не здасться, згодні? А попереду найцікавіше - переїзд Аліси до лігва нашого владного боса. Як думаєте, чим закінчиться їхня перша ніч під одним дахом: вони повбивають одне одного, чи іскри спалять весь маєток? 😏 Пишіть свої здогадки в коментарях! 👇