Розділ 1. Ультиматум для помічниці

Холодна вода обпікала зап’ястя, але мої руки все одно продовжували дрібно тремтіти. Я підвела погляд і подивилася на своє відображення у дзеркалі офісної вбиральні. Бліде обличчя, розширені від пережитого жаху зіниці і намертво затиснуті губи.

Десять хвилин тому біля входу в бізнес-центр мене притиснули до стіни. Двоє кремезних чоловіків у шкіряних куртках. Вони не били. Вони просто передали «привіт» від Віктора. І спокійно, дивлячись мені прямо в очі, пообіцяли, що наступного разу чекатимуть не мене, а маленьку Мію біля дверей її спеціалізованого садочка, якщо я до кінця тижня не підпишу відмову від опікунства.

Я з силою закрутила кран. Витерла руки паперовим рушником і витягла з сумочки шпильку, жорстко збираючи розсипане волосся у строгий, ідеально гладкий пучок. Ніхто не повинен знати. Ніхто не повинен бачити мого страху. Я начепила на обличчя свою звичну крижану маску, розправила плечі у вузькому жакеті і вийшла в коридор.

Щойно я переступила поріг своєї приймальні, як динамік на робочому столі гаркнув голосом, від якого зазвичай здригався весь поверх:

— Алісо. До мене. Негайно.

Давід Вольський. Мій персональний тиран, генеральний директор інвестиційного холдингу і людина, яка щиро вважала, що навіть закони фізики підпорядковуються його особистому графіку.

Я схопила планшет, зробила глибокий вдих і штовхнула важкі дубові двері його кабінету.

Він стояв спиною до мене, біля панорамного вікна, дивлячись на ранкове місто з висоти сорокового поверху. Високий, широкоплечий, у бездоганному вугільно-чорному костюмі-трійці, який кричав про владу і гроші. Почувши мої кроки, Давід повільно обернувся. У повітрі відчутно запахло кедром і чорним перцем — його незмінний парфум, який завжди означав наближення бурі.

Його погляд кольору темного шоколаду звично прошив мене наскрізь. Він повільно підняв руку, послабив вузол краватки і розстебнув верхній ґудзик сорочки. Погана ознака. Дуже погана.

— Ти запізнилася на дванадцять хвилин, — його голос був тихим, але від цього ще більш небезпечним. Він почав повільно наближатися, заганяючи мене в невидимий кут своєю аурою.

— Затори, Давіде Едуардовичу, — рівно відповіла я, змушуючи себе дивитися йому прямо в очі, хоча серце досі билося десь у горлі. — Ваш графік не змістився. О десятій у вас...

— До біса графік, — обірвав він, зупиняючись так близько, що я могла розгледіти золотисті іскри в його темних очах.

Він схилив голову набік, уважно вивчаючи моє обличчя. Його погляд ковзнув по моїх стиснутих губах, опустився до комірця блузки, застебнутого під саме горло, і знову повернувся до очей.

— Виглядаєш так, ніби побачила привида, Алісо. Або колекторів, — Давід цинічно скривився, і його пальці почали повільно барабанити по поверхні масивного столу. — Твої дрібні фінансові проблеми почали впливати на мою роботу? Я ж бачу, що ти береш додаткові години. Скільки тобі потрібно, щоб ти перестала приходити в мій офіс із виглядом загнаної жертви?

Я обурено втягнула повітря, міцніше стискаючи планшет. Він завжди вмів вдарити у найболючіше місце зі своєю фірмовою холодною зверхністю.

— Мої проблеми — це виключно мої проблеми. І на мою ефективність вони не впливають, — я гордо підняла підборіддя. — Що вам потрібно? Скасувати зустріч з Ілоною Марківною?

При згадці імені колишньої Давід поморщився, ніби я змусила його проковтнути скло. Він обійшов стіл, сперся на нього стегном і схрестив руки на широких грудях.

— Саме так. Скасуй усе на найближчі три дні. А потім підготуй юристів. Ми складаємо новий договір. Ексклюзивний і повністю конфіденційний.

— Злиття компаній? — я професійно торкнулася стилусом екрана. — Які активи ми поглинаємо цього разу?

— Твою свободу, — спокійно кинув він.

Мій стилус завмер за міліметр від екрана. Я кліпнула, впевнена, що недочула.

— Перепрошую?

Давід Вольський дивився на мене без тіні усмішки. Абсолютно серйозний. Абсолютно крижаний.

— Я оплачую всі твої борги, якими б захмарними вони не були. Навіть якщо ти винна гроші самому дияволу. Натомість ти підписуєш контракт на один рік, переїжджаєш у мій дім і ми граємо на публіку ідеальну пару. Ти виходиш за мене заміж, Алісо.

__

Що скажете за такий початок?:)) Аліса шокована? Як гадаєте, мої любі, вона відреагує на ці слова в перші секунди шоку гідно чи буде "щось" скандальне?