Розділ 17

З кожною хвилиною, проведеною тут, мій мозок відключався дедалі сильніше. Стало по-справжньому добре. Я насолоджувалася моментом, слухаючи історії Кіри. Вона ще пару разів згадувала Кирила, з яким у них усе було максимально серйозно. Здається, він навіть щось заїкався про весілля.

Звісно, я підтримаю будь-який вибір подруги, але цьому Кирилу було вже сорок. Вдвічі старший за неї! І що найдивніше – нікого навколо це не бентежило. Я б так, мабуть, не змогла. Для мене і десять років різниці здавалися величезною прірвою, а двадцять… У молодості це ще не так впадає в очі, але коли їй буде сорок, йому – шістдесят. А коли їй шістдесят, йому…

Я опустила погляд до напівпорожнього келиха. Не хотілося про це думати. Знала тільки одне: такі дорослі чоловіки мене зовсім не приваблювали. В голові мимоволі виник образ Паші. Скільки йому? Тридцять два, здається. Одинадцять років різниці. Теж забагато.

– Про що замислилася? – Кіра легенько провела пальцями по моїй долоні, що лежала на столику. Я здригнулася, вириваючись із думок.

– Треба ще щось випити замовити, – буркнула я, намагаючись приховати зніяковілість.

– Ну, це зрозуміло, а в голові що? Вигляд у тебе надто загадковий, – підморгнула вона і, смикнувши головою, відкинула волосся назад. – Гаразд, можеш не розповідати.

І я справді не збиралася, як би вона не сподівалася на протилежне. З розмовами було покінчено – хотілося танцювати. Ми вмить розчинилися в натовпі, віддаючись музиці. Рухали стегнами, стрибали й кричали, підспівуючи знайомим рядкам.

Стало спекотно, я раз у раз поправляла волосся, що липло до обличчя, і витирала з чола піт. На нас поглядала якась компанія хлопців, але я лише мигцем ковзнула по них поглядом. З протилежною статтю у мене вічно все йшло шкереберть: варто тільки відкрити рота і видати щось дивне, як їх вітром здуває.

Ми танцювали зовсім поруч із баром, де світло вихоплювало невеликий подіум. Раптом Кіра застигла, дивлячись у той бік. Спочатку я не зрозуміла, в чому річ – ну, стоїть там якийсь стовп, може, як елемент інтер'єру. Але подруга, здається, побачила в ньому свою нову ціль.

– Давно не танцювала! – крикнула Кіра мені через плече. – Саме час розім'ятися!

Я навіть захвилювалася, дивлячись, як вона рішуче прямує до пілона. Кіра перехопила метал рукою, відштовхнулася і злетіла так легко, що у мене запаморочилося в голові. Тільки б не впала! З боку це виглядало небезпечно, але вона рухалася як справжній профі. Не дарма сьогодні обрала саме ці короткі шорти.

Компанія хлопців, що спостерігала за нами раніше, схвально засвистіла. Я розгубилася, інстинктивно бажаючи сховатися, а Кіра, навпаки, ніби розквітала від цієї уваги. Вона божевільна. Але іноді мені потрібна була саме така компанія.

Раптово заграла моя улюблена пісня. Під неї я могла годинами дуріти у своїй кімнаті, тому опиратися ритму стало неможливо. Я знову піддалася танцю, геть забувши про Кіру. Вона теж піймала свою хвилю, повністю зосередившись на пілоні. Я стрибала й кружляла, раз у раз відсмикуючи сукню, яка зрадницьки задиралася вище дозволеного.

І ось, коли трек затих, а новий ще не встиг набрати обертів, крізь гул натовпу прорвався до болю знайомий голос.

– Ну, просто богиня! – а слідом пролунали гучні оплески. – Зазвичай таким ще гроші запихають під одяг, але я, мабуть, стримаюся.

Хлопець у чорній сорочці усміхнувся, і я з жахом упізнала в ньому Пашу.

– Але танцюєш реально круто! – додав він, не зводячи очей з Кіри.

Вона закінчила свій виступ і граціозно спустилася до нього. Коли він простягнув руку на знак вітання, вона рефлекторно вклала в неї свої пальці, і Паша галантно торкнувся їх губами. Я смикнула бровою, остаточно забувши про музику. Видовище було... специфічним. Невже це укол ревнощів? Та бути не може.

В голові виникла думка втекти. Просто зараз, поки не пізно. Але кидати Кіру саму було підло. Втім, мучитися сумнівами довго не довелося, бо мій бос обернувся і його погляд зустрівся з моїм.