Ревнощі в офісі

Офіс Андрія.

Простора кімната, сучасне обставлене робоче місце з великими вікнами, які відкривають вид на місто. Сьогодні все було спокійно, поки на порозі не з’явилася вона.

Катерина сиділа за столом у відділі, поглинена роботою. Вона уважно переглядала документи, намагаючись не звертати увагу на гул голосів з коридору, коли раптом її увагу привернув звук високих підборів, що чітко лунали по паркету. Вона підняла погляд і помітила жінку, яка входила до кабінету Андрія.

Її серце різко завмерло, коли вона побачила, хто це. 

Колишня дівчина Андрія — Олена.

 Вона була високою, стрункою, з розкішним волоссям і вишуканим стилем. Вона рухалася по офісу з такою самовпевненістю, що відразу привертала увагу всіх навколо. 

Але те, що викликало справжню бурю в Катерині, це те, як безсоромно Олена наблизилася до Андрія, усміхаючись йому.

Катерина на мить не могла відвести погляд від їхньої взаємодії. Олена, здається, була абсолютно впевнена в собі, і навіть її манера триматися поруч з Андрієм виглядала настільки інтимно, що це викликало в Катерині несподівану хвилю ревнощів.

Андрій, здається, навіть не помічав того ефекту, який Олена мала на навколишніх. Він виглядав спокійно, може, навіть трохи байдужим. Відповідав їй як старій знайомій, його голос був рівним і вільним, без натяку на напругу. 

Проте Катерина відчувала, як її серце забилось частіше.

Її рука нервово стиснула ручку на столі, а погляд затуманився. Вона намагалась виглядати спокійно, але всередині почала розгорятися справжня буря. Чому це викликало у неї таку реакцію? Вона не повинна була ревнувати. Вони тільки почали щось нове, їхні стосунки були ще дуже невизначеними. Однак, коли Олена намагалася поставити Андрію питання про якусь угоду, її голос звучав так, ніби вони з ним продовжували своє спільне минуле.

Катерина відчула, як її горло пересохло. Їй стало важко дихати. Вона зробила кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїтись, але нічого не допомагало. Її думки почали метатися, не дозволяючи їй зосередитись. 

Чому вона так переживає через цю жінку?  

Вона знала, що Олена була частиною минулого Андрія, але все ж таки це не могло не турбувати.

Вона хотіла, щоб цього не було, щоб вона не відчувала того дискомфорту, але Олена продовжувала привертати увагу Андрія своїм витонченим манером спілкування. І хоч Андрій продовжував бути ввічливим, він не виглядав так, ніби хоче відштовхнути її.

 І це все більше турбувало Катерину.

Її погляд затримався на їхніх руках, які випадково стикнулися. Чи це було випадково?

 Андрій нічого не сказав, але саме цей момент змусив Катерину відчути непередавану незручність. Вона навіть почала відчувати, як їй важко сидіти на місці.

Нарешті Олена повернулась до дверей, злегка усміхаючись. Вона пройшла повз Катерину, навіть не кинувши на неї погляд, і все ж, Катерина не могла позбутися відчуття, що ця зустріч залишила свій слід в її серці. Вона була впевнена, що Олена точно помітила її реакцію. А ще вона відчувала, як її власне серце раптом наповнилося сумнівами.

Андрій, зрештою, повернувся до свого столу, не знаючи, що відбувалося в душі Катерини. Він пішов до неї, як завжди спокійний, з типовою безтурботністю на обличчі. Але коли він зустрів її погляд, він помітив, що вона виглядала дещо напруженою.

— Ти в порядку? — запитав він, зупиняючись біля її столу.

Катерина намагалась приховати свої емоції, хоча в її очах можна було побачити легкий неспокій. Вона подивилась на нього і трохи нахилила голову, намагаючись зібратися:

— Ти справді залишаєшся з нею таким спокійним? — запитала вона, її голос видавав нетипову напругу.

Андрій, зрозумівши, про що йдеться, не зміг стримати м’якої усмішки. Він підійшов ближче і, не зважаючи на її невдоволення, тихо сказав:

— Кошеня, це було давно. Я навіть не думав про це. Ти більше важлива для мене зараз, ніж будь-хто з минулого.

Ці слова трохи заспокоїли її, але в її серці ще залишалася непевність. Вона ще не зовсім могла повірити в те, що він дійсно був з нею.

— Я просто не люблю… — почала вона, але не договорила, відчувши, як її голос затих.

Андрій знову подивився на неї уважно. Він зрозумів, що ревнощі — це лише індикатор того, що вона почала відчувати більше, ніж просто просту симпатію.

— Не хвилюйся, — сказав він з легкою усмішкою. — Ти важлива для мене. І це все, що має значення.

Як вам продовження?))

Буду рада почути ваші думки в коментарях і не забувайте додавати в бібліотеку)