Викрадення та шантаж

Темний склад, забуте приміщення на околиці міста.

Катерина сиділа на холодній бетонній підлозі, її руки були міцно зв’язані мотузками. Від того, що вона пережила, їй було важко дихати, а серце калатало так сильно, що здавалося, воно ось-ось вистрибне з грудей. 

Її погляд мандрував по приміщенню: старі коробки, порожні полиці, малі вікна, через які не було видно нічого, крім темряви. Приміщення було занедбаним і, здавалось, зануреним у тишу. Весь цей час, з моменту її викрадення, пройшло більше години. Але їй не здавалося, що це було так довго — кожна хвилина тут тягнулася, як вічність.

Звуки кроків на підлозі раптово порушили її роздуми. Ігор і Сергій підійшли ближче, і на обличчі Ігоря з’явилася зловісна посмішка.

— Ти знаєш, чому ти тут? — Ігор нахилився до її обличчя, його дихання було важким, а погляд — холодним.

 Катерина не могла не помітити, як його руки стискають металеву палицю, що висить у нього на поясі.

— Ваша справа — не зі мною, — стиснула вона зуби, намагаючись не піддаватися паніці.

— О, ти ще не зрозуміла, — зловтішно засміявся Сергій. Він ходив по складській кімнаті, оглядаючи її, немов це був цирк. — Твій батько не в змозі віддати гроші, і тепер ти — його заміна. Може, не дуже почесно, але це наш спосіб вирішити проблему.

Катерина стиснула кулаки. Вона була зла, більше, ніж налякана. Але вона не могла допустити, щоб вони побачили її слабкість. Її думки стрімко працювали, і вона намагалася знайти хоч одну можливість для втечі. Вона навіть спробувала послабити мотузки, але безуспішно.

Ігор зробив крок до неї, хапаючи її за підборіддя і змушуючи підняти голову.

— Ти думаєш, що все закінчиться так просто? Ми не відпустимо тебе, поки твій батько не віддасть борг. А поки — ти наш козир. Якщо хочеш, можемо поговорити про… компенсацію, — його голос став нижчим і зловісним.

Катерина відчула, як її серце похололо. Вона розуміла, що це більше, ніж просто фінансове питання. Вони могли взяти її під контроль, шантажувати її і змусити діяти за їхніми правилами. 

Це було неймовірно, але що могла зробити одна жінка в такій ситуації?

Відчай прийшов через кілька хвилин. Ігор і Сергій продовжували погрожувати, а Катерина відчувала, як її нерви тріщать по швах. Час йшов, і в голові крутилися лише запитання — чому її батько не вирішив цей борг і чому все це повинно відбуватися з нею?

Але раптом звуки кроків і шум у дверях змусили її підняти голову.

І ось він — Андрій. Його постать вирізнялася на тлі темряви, він був зібраний і спокійний, немов для нього це був ще один день на роботі.

— Відпустіть її, — його голос був коротким і владним. Його погляд ледь змінився, коли він побачив, у якому стані Катерина. — Ви не маєте права тримати її тут.

Ігор і Сергій обмінялися поглядами. Вони, звісно, знали, хто такий Андрій, і на обличчях цих двох чоловіків відразу з’явилася тривога.

— І що ти зробиш? Ти не поважаєш правила? — здавалося, що Ігор намагається спробувати знайти в собі рештки впевненості.

Андрій не відповів словами. Він просто зробив кілька кроків вперед, і одним рухом забрав з Ігоря палицю, викидаючи її на підлогу. 

Сергій схопився за телефон, але Андрій був на крок попереду, зламавши його перед тим, як той встиг натиснути кнопку виклику.

— Я попередив. Відпустіть її, — його погляд не залишав місця для маневрів.

Ігор і Сергій, здається, зрозуміли, що зіткнулися з сильнішою стороною. Вони відійшли назад, не сміли сказати більше ні слова. І тільки тоді Андрій обережно наблизився до Катерини, зірвавши мотузки з її рук.

— Ти в порядку? — його голос був спокійним, але він не міг приховати тривоги в очах.

Катерина дивилася на нього, не вірячи, що все це сталося. Вона просто кивнула, але її погляд не зміг приховати вдячності.

Андрій взяв її за руку, і вони разом покинули це жахливе місце.