Розділ 3

Додому я повернувся вже в першій ночі. І зайшов уже через хідні двері тихо зачинивши їх. Цього разу мене ніхто не застукав. Але коли я проходив повз кімнату сестри то зупинився. Двері були ледь прочинені і через щілину я побачив що вона не спить. Тому я не стримався, і як належить старшому брату зайшов

-Чого не спиш?- спитав я.

-Не спиться. Навіщо ти сказав Нікові що я не маю  з ким піти на бал? - так, зараз я розумію що це було неправильно. Я втнув вагому помилку. Потрібно було спочатку спитати Аделіну а то негарно вийшло.  

-Подумав що ти зрадієш. А ти йому відмовила. Чому? В тебе хтось є? - ну звичайно ж, я і так уже знаю відповідь.

-Тебе це не стосується. А ти чого так пізно? Іди спати, в когось завтра коледж зранку. - нічого собі. Захисна реакція, сестриця.

-А в тебе хіба ні?- відповів тим же я їй.

-А от і ні. В мене завтра вихідний.

-Чому балкон відкритий? Холодно ж.- сказав я і піднявся закриваючи двері. Так і застудитися можна

-Скажи чесно, чому ти відмовила Нікові? Він тебе кохає.- вирішив доцікавитися я.

-Діма теж кохав, але все сам знаєш як закінчилося. А відмовила тому що в мене є інша кандидатура. 

-І на скільки відсотків ти впевнена що він погодиться?

-На...- вона затнулася

-Він погодиться. -впевнено сказав я. Навіть не знаю чому.

-Звідки ти це знаєш?

-Я сам щойно ліз по пожарній драбині. Так що знаю.- вирішив я натякнути на Мілану щоб якось уже починати цю нашу авантюру. І хоча сестрі я не хотів брехати та все ж... в моїх словах можливо і є частка правди.

-В тебе є дівчина?- здивовано спитала вона як і очікувалося

-Так.

-І вона погодилася? - її здивування викликає в мені обурення. Наче я ніколи не міг би запросити дівчину.

-Так. Але і ти пообіцяй що я познайомлюся з твоїм обранцем. Ім'я хоча б скажеш?

-Якби ж я його знала..

-Тобто? Аааа... Я все зрозумів. Це той що квіти тобі присилає?здогадався я.

-Так.

-А як він тебе запросить? Через кур'єра? - вирішив пожартувати я, але схоже невдало.

-Він залазить сюди через балкон. Я одного разу його зловила.  Тільки обличчя не бачила. Лишень спину.

-Ух ти. Прямо ціла любовна історія. Ромео і Джульєтта.

-Не смійся.- сказала вона обурено.

-Гаразд мовчу. Але скажу що ти божевільна. Запросити на бал того, кого навіть не бачила це в твоєму стилі. Дивися щоб ти в халепу не вискочила.- дійсно, і це кажу я, котрий нещодавно уклав фіктивні стосунки з дівчиною котру знаю не більше 60 хвилин.

-А от і не вскочу

Вона сказала це так впевнено, що я і сам впевнився. Все ж я попрощався з сестрою і пішов у свою кімнату де гепнувся на ліжко і в момент заснув.

***

Прокинувся я в сьомій годинні від дзвінка Мілани. Прийнявши виклик сонно сказав

- Алло. В тебе щось термінове?

- Так. В тебе костюм якого кольору буде? Нині ввечері.

- Серйозно? Ти дарма мене розбудила.

- Ну вибачте, це ж я переживаю за нашу першу виходку в люди. Котрих я взагалі то навіть не знаю.

- Та все, не злися.-сказав я вчуваючи нотки роздратування у голосі дівчини. - Чорний. Чорний піджак і штани і біла сорочка. Класика.

- Окей. Дякую. То ти по мене ввечері заїдеш, так?

- Так. Я як буду з дому виїжджати подзвоню.

 І вже заснути мені несвітилося. Я одягнувся і спустися на низ де батьки і бабуля кудись збиралися.

- О , ви куди в таку рань? - спитав я.

- Ми в епіцентр.- весело відповіла бабуля але від виразу обличчя батьків я ледь стримався щоб не засміятися.

- Щасти вам.

-Дякую.-відповіла мама а тоді поцілувавши мене вони пішли.

Я ж почухав потилицю. Напевно, залишуся нині я дома. Не те щоб я був прогульщиком, але бажання саме сьогодні іти немає. Я вже знову вирішив піднятися в свою кімнату як в двері хтось подзвонив. А був це курєр з черговими квітиа. Цікаво. з якою швидкістю у Аделіни в кімнаті буде квітковий магазин? Хоча...це ідея. Я забрав їх і поставив на кухні. Побачивши записку, визнаю. не стримався і заглянув у неї. Посміхнувшись я піднявся у свою кімнату. Зайшов у якийсь онлайн-магзин і амовив Міані квіти. Ми ж типу пара. А потім побачивши що вже 8 година пішов до сістер від котрої за свою доброту ще й отримав подушкою.