Розділ 2

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або 

вводите у пошуковому запиті

Books_MK
 

Ігор

Після того  ми з Міланою розійшлися.  Точніше вона пішла додому а я ж покрокував назад до зупинки а тоді до будинку.  Змокнути я встиг адже парасоля хоча і захищає,  та не повністю. Про мої кроси взагалі промовчу. Я зайшов у будинок де уже було темно. Схоже,  всі вже сплять. Я зняв своє взуття, потім куртку і тихо покрокував до своєї кімнати 

- Ти був довго, - почув голос ба з вітальні від чого аж підскочив.

- Ба. не можна так людей лякати. - дорікнув я їй.

- Ігор, в твоєї сестри, котра нагадаю тобі є молодшою за тебе на два роки, вже є хлопець. Правда, його ми побачимо тільки завтра ввечері. Що на рахунок тебе?

- Тобто? - я вже був біля бабулі котра плела спицями при світлі лампи. Як вона взагалі там щось бачить? Я б уже в власних пальцях заплутався.

- Не придурюйся. Ану кажи, в тебе уже є дівчина?

Я ледь стримав розлючений видих. Дійсно, ба ж спати не можу доки не дізнається що я з кимось зустрічаюся.

- Ігор, ти знаєш що я тебе дуже сильно люблю. І якщо ти не маєш дівчини, ти не хвилюйся. У нас в селі є така чудова сусідка. Все вміє...

О, починається. розповідь про всіх дівчат мого віку з бабуленої округи. Тому я вирішив не чекати доки вона перерахує всіх Надійок, Оксанок і т.д. Ви не подумайте. я не маю нічого проти них. Хай одружуються. живуть в щасті і так далі але мене то сватати не треба.

- Ба, в мене є дівчина. - ну, ляпати необдумавши я вмію.

- А коли я її побачу? - знову спитала ба вже відводячи погляд від спиць на мене.

- Я не хочу квапитися...

- Е ні, Ігор. Завтра бал має бути. буде преса. Дякуючи Борису, журналісти будуть тобою зацікавлені. Тому, якщо я не побачу тебе з твоєю дівчиною, тобі непереливки. Обіцяю. Зрозумів?

- Так точно мій командир.- сказав я закочуючи очі і в думках вже думаючи де ж мені взяти ту дівчину.

- Надобраніч. - попрощався я і пішов на верх почувши відповідь.

Зайшовши в свою кімнату я бухнувся на ліжко. Екран мого телефона засвітився  і я задумано подивився на нього. Мілана! Я схопив свій гаджет і вже знайшов її нік в телеграмі і пальці самі зависли над клавіатурою як я задумався. Вона ж може подумати що я її просто використовую. Я завагався але все ж подумав що ймовірність що вона скаже мені "Гудбай" і "Окей"  50/50 Тому я швидко почав друкувати смс

Ігогор: Хай, сподіваюся ти ще не спиш.

Відповідь прийшла в ту ж хвилину.

Міл: Цікавий в тебе нік. Ні, твої сподівання виправдалися. Що робиш? Чому не спиш?

Ігогор: Слухав анотацію по темі, пора вже відносин заводити. А ти?

Міл: Наші рідні змовилися. А зараз лежу на ліжку.

Ігогор: В мене є для тебе пропозиція. Наперед кажу, я жодним чином не хочу тебе образити чи використати.

Міл: Цікаво що ж це за пропозиція? Якщо ти так серйозно починаєш

Ігогор: Нам обом потрібна пара щоб батьки відчепилися. То чому б нам не укласти угоду? На декілька місяців. Вдаватимемо пару. Батьки заспокоються а потім типу посварилися і скажемо що розлучилися. Як тобі?

Я напевно надто довго думав перш ніж натиснути на той значок "Відправити" але все ж натиснув. Відповідь прийшла напевно за декілька років. Принаймні мені так здавалося.

Міл:Думаю. це цікава угода. Коли обговоримо деталі? 

Ігогор: Давай просто зараз.В тебе у під'їзді пожарна драбина є? Щоб до вікна вела.

Міл: Ти ж не настільки здурів.

Ігогор: Чому ж ? Чекай, за годину буду.

Я схопив свою куртку і через вікно по дереву що недалеко росло зліз вниз. Ні, я не аж такий лазник але просто так легше втекти безслідно. А то пояснювати ба іще раз чого я кудись іду в десятій вечора не хочеться. Хоча це ще і не пізня пора.

Як я і обіцяв уже за годину був біля того самого під'їзду. Слава Богу. дощ уже не крапів.Я написав Мілані і коли дізнався що живе вона на 4 поверсі то ледь стримався щоб не розвернутися і піти. Але все ж я почав підніматися. Вікно як ми і домовилася залишилося відкритим. 

- А ти через дері не міг зайти ?- спитала Мілана.

Моє обличчя здається в ту ж хвилину змінилося.

- Так, давай ближче до теми. Одже, ми завтра ідемо разом на бал. Я по тебе заїду. Всі мають бути впевнені що ми дійсно пара і закохані. Повністю всі.

- Це я вже зрозуміла. А що на рахунок знайомства?

- А що? В автобусі. Так як сьогодні тільки...тиждень азад хай буде.

- І для цього ти ліз сюди? Можна було б і есемес про це домовитися.-сказала вона посміхаючись.

Зараз я сидів на її стільчику біля стола. вона ж була на крайчику ліжка.

- Е ні. Має бути пряма домовленість. Підтвердженя тому ми пишемо розписки про нерозголошення. Бо якщо хтось дізнається про нашу брехню, не видіти нам своєї майбутньої кар'єри.

Мілана знизила плечима.

-Окей.