Епілог

Віктор Петрович знову невесело посміхнувся і повернув голову на хмари за вікном.

– Ви щось знаєте про ці повідомлення? – Сергій повернув до викладача екран телефона.

– Щось знаю.

– Віктор Петрович! Не говоріть загадками!

Старий викладач повільно повернувся до Сергія і подавшись трохи вперед, заговорив тихим низьким голосом.

– Три роки тому ти посварився з сестрою через те, що вона постійно пиячить і подзвонив спочатку Климу. Хотів в нього переночувати, але Клим не зміг тебе тоді прийняти. Тоді ти вирішив зустрітися з колишньою дружиною, але вона саме збиралася на якесь побачення. Тоді ти подзвонив мені і … не доїхав. Я майже одразу збагнув, що трапилося лихо. Але коли прибув до мосту, твоє тіло рятувальники вже вирізали з понівеченої автівки і перекладали в чорний пакет.

Сергій приголомшено дивився на Віктора Петровича і не наважувався нічого запитати, вважаючи, що старий остаточно з’їхав з глузду.

– Один з рятувальників казав, що ти перед смертю благав когось про другий шанс. Що готовий на будь що, аби тільки повернути час трохи назад.

– Вікторе Петровичу, вам треба відпочити, – ледь вичавив з себе Сергій і непевними кроками попрямував до виходу.

– Сьогодні близько обіду швидка злетіла з того ж мосту. Дівчина тільки но прийшла до тями після отруєння газом і дарма. В центрі, з квартири обладнаної пандусом вивезли тіло ветерана, який під час нападу прийняв смертельну дозу ліків.

Сергій зупинився. Він не міг повірити власним вухам.

– А надвечір переполохана мати знайшла під яблунею у садку тіло власної доньки. Не витримало серце.

Сергій вже стоячи в одвірках повернувся і подивився на Віктора Петровича.

– Що в біса відбувається? Звідки ви знаєте це?

– Ти в черговий раз не встиг вбити мене, – спокійно відповів викладач.

– Я мав вас усіх врятувати!

Віктор Петрович посміхнувся. І цього разу вже суму на його зморшкуватому обличчі Сергій не помітив.

– Звісно врятувати. Звісно. Саме так в угоді я й зазначав.

Він знову відвернувся до вікна і з цікавістю провів білу пухнасту хмаринку, що віддалено нагадувала не то шиншилу не то зайця.