Угода
Глава 3
Армійський товариш Сергія Клим жив неподалік від центральної площі міста в просторій трикімнатній квартирі з височенною стелею та окремим входом. Точніше кажучи заїздом. Нажаль реабілітація не допомогла Климу стати на ноги повністю і місцева влада дозволила обладнати пандус прямісінько з тротуару до квартири, зробивши двері в лоджії.
– Я ж приймаю ліки! – заволав Клим, побачивши на порозі давнього друга.
– Друже, ти чого? – спробував заспокоїти його Сергій, але Клим здавалося тільки більше починав нервувати.
Він трусив головою, тер очі і задкував від дверей на колісному кріслі вглиб квартири.
– За що це мені! Вони ж обіцяли, – навіть не думав заспокоюватися Клим.
– Друже, послухай, – не зважав Сергій, – я прийшов допомогти тобі. Врятувати.
В цей момент задзвонив телефон Клима. Він тремтячою рукою відповів на дзвінок і закричав у слухавку:
– Їдьте без мене! Я залишаюся вдома! Мені терміново потрібно до лікаря!
Потім Клим переїхав до столика з ліками та висипав у долоню чимало якихось пігулок та кинув їх до рота, запив водою і заплющив очі. В цю мить телефон Сергія завібрував. Знову повідомлення: "Мінус 2, але час швидко плине. Не зволікай."
#119 в Містика/Жахи
#492 в Детектив/Трилер
#172 в Трилер
Відредаговано: 28.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
