1

Квіт лежав поряд з Візардель міцно обійнявши і поклавши голову на плече.

— Я досі повірити не можу — сказала дівчина пригорнула його і уткнулась носом у маківку.

— І нащо тобі той малайор — заявила Ніза змірявши сестру невдоволеним поглядом.

Зард проігнорувала її. Дівчина змирилась, уявляла, жахи самотнього життя, а потім зустріла його погляд на арені, і все знову пішло шкереберть, але цій зміні дівчина була тільки рада. Тепер вже вона його не відпустить. Ні за що. Хай це налаштує проти неї батька, вона зможе це виправити. Зард зітхнула, вона вже вирішила, що переїде в гуртожиток університету, а потім в власний дім, гроші заробити в портовому місті зможе. Їй не хотілося і далі сидіти на шиї в Протара, навряд чи він ростив її за власним бажанням.

— У мене є ідея, як звідси вибратись, — тихо загаворив Елані. Уся увага одразу перемикнулась на нього.

— Чудово, отже, наступний двобій буде у свято, що святкують тут. Щойно знімуть наручники ми кинемось до трибун, там досить низько, щоб вибратись, арена без жодних заходів безпеки, заховаємось у натовпі, а почнеться паніка, ми зможемо пробратись до воріт, за допомогою перепаду температур ви зможете пошкодити петлі, я зможу їх збити і ми вийдемо за межі арени...

— План чудовий, не думав, що услюлини є шанс втекти звідси, але усе одно, у перший день, я вирвався за межі але мене зупинив маг землі, яким би швидким ти не був, маг встигне швидше.

— Я знаю, що тобі майже вдалося втекти і чудово знаю, що тебе зупинив маг землі. Але магів мало, а сьогодні мене заводив до камери саме маг землі. Цей план з'явився у мене в голові щойно я дізнався, що ти тепер за нас, а коли маг мене схопив.. — Елані нервово вдихнув — Я підклав йому в кишеню камінь, що збиває заклинання. Тому, є шанс, що все спрацює.

 — Хлопче, мені вже стає страшно знаходитись з тобою в одному коридорі!

Почулося з сусідньої камери. Квіт красномовно приклав палець до губ, а потім провів кігтем поперек шиї, вишкіривши ікла, цього було більше ніж достатньо, щоб заткнути небажаного коментатора.

— Це може спрацювати, була не була, усе одно, спроба того варта — Зард стисла кулаки — Нічого кращого поки немає, будемо прориватись.

****

Кассед швидко ішов до камер. Одна з останніх бранок до сих пір не йшла йому з голови, і начебто нічого такого в ній не було, фігура, м'яко кажучи, не дуже, чорне сплутане волосся, хлопчаче обличчя, але усе одно, Кассед раз у раз згадував про цю дівчину. Зараз ніч, ніхто не дізнається, якщо він навідається до неї. Про всяк випадок Кассед загасив смолоскип і зайшов до будівлі з в'язнями. Підійшов до потрібної камери. Три постаті мирно спали на підлозі. Дівчина, яку він шукав, лежала зовсім близько, Кассед відчинив гратчасті двері, зайшов до кімнати, він при зброї, при потребі відіб'ється, та і навряд чи хтось узагалі хоч якось зможе йому протидіяти. Кассед присів і поклав руку дівчині на бік. Нахилився, готуючись торкнутись її губами...

Хлопець відчув захват на своїй шиї і рука затулила йому рот. Кассед схопився за руку нападника, тонка, вкрита лускою. Він відчув дихання на своєму вусі, а шиї торкнулось шовковисте довге волосся, по підлозі проповз хвіст з плавцем. Малайор...

— Обійдешся — в голосі промайнули сталеві нотки — Ще раз потягеш до неї свої грабки, я тобі руки й ноги місцями поміняю, морду розполосую, і скажу, що так і було. І дякую тобі за ключі.

В наступну мить хлопець відчув удар по потилиці і втратив свідомість.