6

Малайор став на руки і знову на ноги, але похитнувся, удар у Зард вийшов сильним. На мить вона побачила його обличчя, знайоме, але дівчина могла помилятись. Малайор випустив кігті знову кидаючись на неї, дівчина відскочила вбік, та вдарити у відповідь не встигли, удари супротивника сипалися один за одним. Іншого шляху не було. Дівчина вистрілила у нього бурулькою.

— Ти ще й забрала її магію! — від гніву і розпачу в його голосі дівчина здригнулась.

Малайор почав насідати на неї з ще більшим завзяттям, хоч дівчина користувалася магією, перевагу отримати не могла. Зард вибивалася з сил. Мана закінчувалась, ще трохи і магія буде відрізана. Супротивник гарчав, шипів, здавалося, він використовував усі частини тіла, Зард не встигала за ним. Швидке тіло не допомагало, дівчина сдомно хапала повітря, просто намагаючись ухилитись.

Удар хвостом, потім одразу кігтями, дівчина ледве не нарвалась.

Зард вистрелила морозом, але мимо.

Постріл водяним струменем, цього разу влучила, але великої шкоди це не нанесло.

Малайор стрибнув на неї, Зард звела хвилю, щоб захистити себе, малайор випустив з рук стовп вогню, усе заволокло парою, дихати стало ще важче.

Малайор наскочив збоку, притис вагою до землі. Зард вчепилась у нього зубами, малайорська кров мала присмак мила, і була не такою солоною, як людська. Дряпаючи і кусаючи, зливаючись усім тілом, дівчина вирвалась, відскочила якнайдалі, вдарившись об стінку.

Малайор кинувся до неї. Краєм ока Зард побачила, що у Елані справи теж кепські.

Візардель підстрибнула вгору і впала на супротивника зверху, але він встояв і відкинув її до протилежної стіни клітки.

Трибуни ревіли у захваті, уся підлога центральної клітки була в крові, супротивники були побиті і всі в подряпинах. Один не думав ні про що окрім помсти невтомний через свій гнів, а друга боролась за своє життя.

***

Перед Окунем стояла худа малайора з вишневою лускою з темними смугами. Покруч річкового і морського малайорів. Кучеряве вишневе волосся спадало на плечі, гострі чіткі риси лиця, трохи нагадуючі бертське обличчя, великі очі кольору аметисту. І він би не нашкодив їй, бідолаха виросла серед людей, не знала рідної мови, навіть билася не як малайор, чимось вона нагадувала Окуню його самого, до того як він повернувся у море і знайшов поселення. Але на ній був одяг найдорожчої для Окуня людини, одяг до сих пір пахнув цією людиною, людиною, яка дала йому ім'я, хоч тепер Окунь вважав себе негідним називатися ним, людиною, яка дала йому шанс жити, людино, якій він вірив без жодного сумніву, людині з найчистішою і найсвітлішою аурою, яку він коли небудь бачив, людиною, зараз якої він готовий був боротись проти цілої армії, вбити себе, якщо вона так скаже, але вона не відчувала нічого подібно... Окуню здавалося, що він жив лише тому, що вона наказала йому жити. Час від часу йому хотілося підставити шию під кігті цієї малайорки. "Вона вбила її! Я маю помститись.. а потім.."

***

Малайор знаву рвонув на Зард. Дівчина зіщулилась, не маючи сил тікати далі. Візардель перетворилась на людину. Хай він хоч не мучиться, що вбив іншого малайора. Зард поглянула йому в очі, які нарешті змогла побачити, вона впізнала його.. але було вже запізно...

Дівчина замружилась, "То ось яка ти, смерть" вона відчула лише слабкий дотик там, де кігті супротивника мали прохромити її череп...

Кнець

Ха ха, жарт, читайте далі

— ...

Малайор видав незрозумілий звук.

Зард повільно розплющила очі. Окунь стояв над нею важко дихаючи і дрібно тремтів.

— Ні.. це ментальна магія... Це.. не може бути... Ні... Ти...

Окунь перерив її ауру, чиста, з яскравими зблисками жаху, суму і здивування, настільки щира, але без сліду ментального впливу. Це була вона...

— К.. квіт?..

— Ти... Як.. як..

Зард міцно обійняла його, у наступну мить він теж стис її у міцних обіймах.

— Бій має несподіване закінчення! — знову закричав глашатай — Думаю, що можна впевнено вважати, що малайор приєднується до нашого тріо! Відкривате клітку, каюк рунникам!

Квіт миттю зірвався з місця і одним влучним ударом збив фіолетового рунника з ніг і швидко відключив, Візардель не могла знайти сил, щоб продовжувати бій, під час тренувань Квіт не виявляв і половини своїх справжніх вмінь. Але жовта рунниця підняла руки, здаючись, без фіолетового вона не могла ніяк нашкодити. Квіт схопив Елані за комір піднімаючи над землею.

— Він з нами! — поспішала зупинити його Зард.

Малайор поставив хлопця на землю, здивовано п'ялячись на Візардель.

Усіх чотирьох повернули до камери.