5

Не встигли вони як слід відновитись, а їх вже знову відправили на арену. Цього разу Візардель завели у центральне коло, відділене сіткою з шипастиммверхнім краєм, на зовнішню арено виштовхали двох рунників (хоча арканерами називають людських магів, насправді аркану використовують саме рунники, фіолетові наносять рани згущеннями енергії, а жовті навпаки мають здатність до зцілення). Візардель розуміла, чому вони тут, заборонені почуття, дівчина невисока з м'якою фігурою і довгим світлим волоссям, очі суцільно жовті без білків і зіниць. А хлопець високий, стрункий, з темним волоссям і фіолетовими очима, по суті, вони були у тій же ситуації, що і Зард з Жар-квітом.

— А тепер! На арену випустять малайора! — загримів голос глашатая — Він тиждень провів у тихій кімнаті! От тепер ми побачимо його справжню лють! І врахуйте, що саме цей малайор в перший день зміг вийти за межі арени, але був часто спинений магом!

До Візардель у центральне коло закинули вищезгаданого малайора, змучений в засохлих потоках своєї і чужої крові, побитий, цей малайор мав темну луску, очей, через сплутане волосся і нахилену голову було не роздивитись, він був худий, майже без одягу, тільки обрізані брюки у пов'язаний на стегнах відріз тканини, малайори не носили багато одягу, щоб не закривати світні плями на тілі і не позбавляти себе можливості спілкуватися під водою, цей малайор був океанського виду, а отже його сила переважала її силу значно більше, ніж якби він теж був річковим, так, дівчина була спритнішою, але з людською реакцією ця перевага ставала сумнівною.

Зард відчула на собі його погляд, її пробрав той самий холод, що і у камері, отже, вона відчувала присутність цього типа у тихій кімнаті...

Малайор раптом почав швидко виляти хвостом, відкриваючи плавці, відкривши зуби і трохи присівши. Але, малайори рідко нападали на собі подібних, це була їх природа, вони не агресивні, вони не бились за територію, або за руку дівчини, вели себе краще, ніж деякі люди.. схоже він зовсім з'їхав з глузду у тихій кімнаті.

В один стрибок він опинився поряд і збив дівчину з ніг одним ударом навалившись зверху.

Малайор зарарчав щось на своїй мові.

— Я не знаю цієї мови!

— Що ти зробила з нею?!! — повторив він, стискаючи руку Зард. Схоже він геть божевільний.

— Я не розумію, про кого ти говориш.

— Не бреши мені, цей одяг належить людині яку я знаю! Що ти зробила з нею?!! На ньому ще лишився її запах! Коли? Перед тим як потрапити сюди?! Що ти зробила з нею?!!

— Та про кого ти верзеш?

— Як ти могла нашкодити цій людині?! Я повірю у це, тільки якщо у тебе відсутнє шосте чуття! Чому ти узагалі напала на свідомого без причини?! Це низько, підло! Уділ слабких бовдурів! Я не вірю, що ти захищалася від неї!

— Ти з глузду з'їхав! Божевільний! Про яку людину йде мова?

Він встав, підняв її за комір і відкинув у бік.

— Що ти робиш? — скрикнула Зард намагаючись підвестись. Дівчина ледве встигла ухилитись від наступного удару.

Вона встала, спробувала вдарити у відповідь, але не влучила. Вони кружляли по арені, зчепившись у двобої. Удар за ударом, Зард здавалося, що її супротивник невтомний, вона ледве дихала, а він навіть не сповільнив темпу. От що робить з істотами тиха кімната, він став безумцем, не розумів, що робить. Дівчина відштовхнулась від стіни перестрибнувши через малайора, викинула руку вперед, але кігті не торкнулись його спини, він підскочив високо вгору, Зард метнулась у бік, мало не потрапивши під удар, розвернулась і з усієї сили врізала хвостом йому в бік...