3

Зард поборола бажання відійти назад у темряву. Найбільше їй зараз була потрібна інформація.

— Де ми?

— Залежно з того, що саме ти маєш на увазі під місцезнаходженням, де ми географічно я не знаю.

— Це арена, так?

— Арена — чоловік кивнув, за ним Зард змогла розгледіти ще три постаті — Тут усі групами, по четверо п'ятеро. Перемагаючи, група підвищує свій рейтинг, якщо ж вони здаються, або виживають після програшу, то рейтинг падає, чим вищий рейтинг, тим у кращих умовах живеш і навпаки. Якщо чиниш щось погане, тебе саджають у тиху кімнату, на різний протяг часу, залежно від провини, у тихій кімнаті навіть кричучи ти не зможеш себе почути і там цілковита темрява, тобі не даватимуть їжу, лише воду. До того ж туди днів п'ять тому посадили одного скаженця, йому сидіти ще чотири дні. Тому зараз там ще небезпечніше, бо, наскільки знаю, той скаженець бачить в темряві. На цьому все.

— Дякую вам за інформацію.

— Що за... — за спиною почувся стогін.

Елані піднявся на лікнях озираючись, перед його очима здавалося, зависла пелена. Зард узяла його за руку і заспокійливо провела долонею по волоссю.

— Ми щось вигадаємо. Але зараз ми у скрутному становищі. Ми на арені того графа, про якого ти казав.

Хлопець різко схопився на ноги і похитнувся. Зробив кілька кроків до граток.

— Це... кінець... — Елані понуро опустив голову — Тут на арену виходять справжні воїни, для яких немає жодної проблеми вбити іншу людину! Дикі варвари, спраглі до крові.

Зард зітхнула, як не крути, Елані правий. Але вони щось вигадають, мусять щось вигадати. Ніза теж прийшла до тями, дослухаючись до їх розмови.

— Багарло! — прошипіла Ніза.

— Не лайся — Зард виписала їй потиличника.

Брязнули двері у коридор зайшли кілька людей в шкіряних обладунках. Вони волокли по землі напівельфа, його закинули в сусідню камеру і нещасний зкорчився, згорнувшись клубочком і застогнав. По підлозі розтікались калюжі крові. Візардель мало не знудило від цього видовища.

— Навіщо його лишили в живих? — прогарчав один з наглядачів і зачинив двері.

Візардель Елані та Ніза сиділи мовчки. Їм принесли їжу, але ніхто її і не торкнувся. Напівельф сконав вночі, відійшов, видавши зітхання полегшення і звівши очі до неба. Зард невідривно дивилась на нього розуміючи, що не може нічим допомогти. На ранок труп забрали.

— Ви троє, ваш вихід — несподіваний окрик пролунав як грім з ясного неба.

Їх схопили і вивели на арену.

Яскраве сонце сліпило очі, Зард помітила, як Елані озирається в пошуках хоч якоїсь зброї, а Ніза відходить їм за спини. З рук Візардель зняли блокуючі магію наручники. І на арену вивели чтирьох гнолів (людиногієни). Напіврозумні стояли і дивились на супротивників скаженими, голодними очима.

"Малайор, треба стати малайором"  по тілу дівчини пробігли мурахи, в ніс вдарили нові запахи, вухам стали доступні нові звуки. Гнол кинувся в атаку, Зард смикнулася в бік і відчула як кігті звіра проводяться їй по спині. Її тіло фізично відповідало малайорському, але кращої реакції вона не отримала, тому ухилитись не вдалося. Дівчина зашипіла від болю, але встояла на ногах, проковзнула під лапою гнола і вдарила його кігтями  по морді. Бризнула кров, краплі оросили ненажерливу пилюку на арені і без того багряну, після безлічі битв. Гнол впав, Зард на кінець врізала гнолу під дих з ноги, той був живий, але продовжувати бій не міг, проте дівчині одразу на спину накинувся ще один. Візардель на цей раз змогла ухилитись, відстрибнула на кілька ярдів, гнол обернувся до неї і впав як підкошений. Позаду нього стояв Елані, з залізним прутом в руках.

"Ніза! На неї мабуть напали двоє!" У паніці подумала Візардель шукаючи дівчину поглядом. Ніза стояла біля стінки, а два гноли зчепились між собою, як дикі звіри шматуючи тіла одне одного.

— Його разу перемога не за гнолами! — грошовим голосом прокричав оголошувач.

Зард почула позаду кроки, різко обернулася, але стражник вже схопив її і знову начепв антимагічні браслети.