5

Зард підвелася і на тремтячих негнучихся ногах підійшла до ілюмінатора, сильно пік поріз на переніссі. Дівчина торкнулась руки, там де колись потрапила у її вени драконяча кров, на тому місці не лишилося навіть сліду, а через це так сильно змінилось її життя.

— Тут іноді бачили морських драконів — раптом сказав Елані — колись було багато видів, але лишились тільки морські. Ти чула про магів, які ввели в свої вени їх кров?

— М? Ні майже не чула нічого. Вони отримували магію води, наскільки знаю.

— Не отримували, а змінювали, людина без магії або не корінний маг просто помре після такої операції.

— Ніза... — Візардель впала на підлогу.

— Отже... Наша матір... Маг...

Ніза стисла кулаки. З одного боку, це її вразило, а з іншого було навіть трохи заздрісно, що сила дісталась саме зовсім не схожій на їх матір Візардель.

— Була — зітхнула чорнява.

Зард створила в руках кулю льоду.

— Ким же я мала бути? Магом повітря? Землі? Вогню? Чи так і була Вода? А може зовсім не стихійником, а полтергейстом чи друїдом, або метаморфом, а якщо менталістом?

— Ти перерахувала всі види магії, ти точно щось із них — фиркнула Ніза.

— Я щось не розумію... Ти маг?

— Маг — Зард потисла плечима.

Елані повільно підвівся. Його хтось кликав на палубі, хлопець вийшов з кімнати, кинувши погляд на дівчину з виразом "ти ще мені все розкажеш".

— Ніза, ти розумієш? Наша матір була магом! А нам цього навіть не розповіли. А що як вона померла не від сірої смерті а від чогось гіршого? Уууууфффффф.... Як же це неприємно, коли від тебе приховують щось важливе.

Зард запустила пальці в волосся, щоб заспокоїтись.

— Знаєш Зард. Тобі треба використовувати макіяж.

— До чого це тут?! — дівчина зціпила зуби, ображено дивлячись на сестру.

— Ну я просто до твого обличчя придивилась.

— Закрийся.

Майже годину вони сиділи мовчки, Зард намагалася заспокоїтись, щоб не почати кричати.

— Хто вони! Обоє! — у кімнату, здавалося, влетіла блискавка — Розповідай швидко!

— Хто?

— Батьки твої. Ти точно не чистокровна бертка, деякі помісті мають конкретні види магії притаманні їм.

Візардель розповіла йому все що тільки знала, і родовід і хвороби і навіть історію знайомства. Не заховала нічого. І якщо спершу його очі у хлопця горіли, під кінець Елані спохмурнів, Зард здалося, що у нього в очах зібрались сльози.

— М мені дуже шкода, Зард. Але не домінантний ген працює лише коли він є у обох батьків, я можу повірити, що він був у батька, оскільки він простолюдин, але матір, вона з багатопоколінного роду чистокровних корінних вілеранців, і.. це неможливо... Я.. мені шкода.. — його голос усе таки задрижжав, хлопець міцно обійняв Візардель — Ти просто не можеш бути їх дитиною.

Зард порожніми очима дивилася на Нізу.

— А я казала, що ти прийомна — зникала та плечима.

— Вибач мені... Вибач.. не варто було казати.

— Не варто було — Ніза кивнула з таким самим байдужим виглядом.

Візардель поклала голову йому на плече, вона чомусь була готова до такого ходу подій. Дівчина думала, чому її прихистили? Просто бо хотіли ще одну дитину, чи хтось попросив? Вторий варіант куди більш вірогідний. 

— Усе гаразд не картай себе, навпаки це багато чого пояснює. Дякую.

Елані відлип від неї і здивовано подивився у вічі. "Так переживати через чужу сімейну проблему? Та йому теж допомога потрібна, він не зможе бути один, а тут, схоже, ніхто його не сприймав всерйоз і узагалі долею хлопця не переймалися" дівчина зітхнула. Надто вона спокійна, навіть не віриться, що це вона. Мабуть і обличчя у неї зараз як у Квіта, розгублене і наче відчуждене, але ясно, що на душі. Зард зітхнула, Квіт... Знову вона згадує про нього.

Візардель скуйовдила русяве волосся, підвелась змірявши Нізу гнівним поглядом.