4

Візардель насилу поборола апатію, та врешті решт змусила себе закінчити роботу і пішла до каюти. Там знову залізла під ковдру, щоб зігріти задубілі ступні, усе таки зараз лише весна і ще не достатньо тепло. Дівчина зітхнула, майже рік вона прожила разом з Квітом. Від вогнепіка, другого місяця літа, до майже кінця зеленлисту, першого місяця весни. А все зруйнувала нетерплячість.

У кімнату зайшов Елані.

— Я співчуваю твоїй втраті, чудово розуміють що нічим допомогти не можу, але і не думати про це теж не вдається.

— Не мучай себе — дівчина зітхнула.

— Дуже дивно — раптом тихо сказав Елані дивлячись у вічі — Не часто побачиш людину з настільки чорним волоссям, аж синім відливає, тому мабуть очі виглядають як сурмою підведені.

— У тебе нездорова зацікавленість деформаціями людського тіла.

— Я знаю. Багато читав про анатомію, потім відучився на лікаря, але не склалось. Якийсь час команда цього корабля досліджувала міграції китів, але коли усе почалося, ми почали возити допомогу постраждалим.

— М.. ясно. Ти не старший за мене, ще встигнеш з кар'єрою цілителя.

Русявий хмикнув.

— Може і вдасться, але я не був би таким впевненим.

Візардель похитала головою, Елані зовсім не впевнений в своїх діях, сумнівається в кожному своєму кроці, але він принанні думає, що робить. Дівчина стисла кулаки, а по щоці стекла сльоза, але у напівтемряві Елані цього не помітив. "Досить! Досить думати про Квіта!" Зард замружила очі.

Минуло кілька днів, дівчина прокинулась рано в ранці в холодному поту, знову кошмари і голова жахливо боліла, вже майже тиждень минув, а вона досі щоночі плакала. Ніза спокійно спала біля стінки. Візардель взяла альбом і почала виводити на папері стержнем знайомі риси. Струнка, але доволі міцна фігура, діамантової форми обличчя, довге волосся, вона намагалася передати кожну деталь як можна виразніше, великі мигдалеподібні очі, гарно вигнуті брови, прямий гострий ніс, цятки на вилицях і утворення схоже на ромбовидний кристал на лобі, кілька шрамів на обличчі, вільна сорочка з широкими рукавами і шнурівкою під шиєю, брюки, високі чоботи, хвіст з трохи надірваним плавцем. Дівчина змахнула сльози, які невчасно підступили до очей і відклала альбом. Вона сподівалась, що намалювавши Квіта, його постать хоч трохи відійде з думок. Так не раз бувало з ідеями нових моделей, вони мучили її аж поки не були перенесені на папір, та цього разу стало лише гірше.

— Ти чого це? — Елані сів на ліжко поряд, похитала головою і лагідно пригорнув — Стільки тримався, а тепер що?

— Т..так тупо, вбити своє щастя...

Елані глянув на малюнок, похитав головою, а потім раптом завмер.

— Ти дівчина....

Він раптом відсахнувся.

— Так! Чхати як ти це зрозумів! Я просто не можу! Не можу цього терпіти! Через тупість розбити чиєсь серце, і зруйнувати власне життя! — дівчина уткнулась йому у плече і розридалась. Елані незграбно її обійняв, наче соромлячись. Посадив на коліна.

Через хвилин двадцять Візардель трохи заспокоїлась, вирівнялася і тремко зітхнула.

— Дякую.

— То ви з Нізою....

— Сестри... А.. як ти зрозумів, що.. я...

— Надто вже у тебе тендітні плечі, вигин ноги, я вже казав, довгі вії, немає навіть натяку на кадик, структура ключиць, і у тебе трохи чути парфуми на комірі сорочки, я саме туди носом ткнувся. І ще ти тоді на палубі закрича..ла, що могла, саме могла, з ним лишитися. Я спершу подумав, ти про батька, а з родом помилка через емоції, а воно он як.

— Що ж, ти перший, хто мене в штанах відрізнив.

— Я з тобою кілька днів живу в одній кімнаті, а усе одно тільки через парфуми і подумав — він раптом почервонів — Я хотів сказати, що ти добре маскувалась, а не що виглядаєш як хлопець.

Дівчина поклала голову Елані на плече, хлопець був навіть трохи нижчий за неї. "Було б непогано, якби доля нас повністю не розривала, який контакт лишився, Квіта не замінить, ніхто не зможе, але з ним приємно спілкуватись." Зард зітхнула, зближеною вона була лише з сім'єю і Квітом, колись було кілька дівчат, але сильно здружитись вони не встигли.

— Знаєш, Зард, тобі потрібна допомога. Ти шкодиш собі, не керуєш емоції, виснажуєшся морально, що викликає ще більші сплески емоцій і так далі по колу, треба хтось, хто зміг би допомогти тобі краще себе стримувати.

— Він міг — вона шмигнула носом і кивнула — Поряд з ним злитись було важко, поки була з ним лише кілька разів за рік зірвалась, і розревілась лише раз, а ні ще раз потім, від радості.

Ніза підвелась, сонно протираючи очі, подивилась на Візардель, а потім гірко зітхнула.

— Це створіння не вміє брехати довго і переконливо.

Приречено пробупїрмотіла вона і закрила очі, змінювати щось вже було пізно.