Столиця, дім адмірала.
— Він залишив їх у Батисталі.
Адмірал стис кулаки. Прорив Саги у герольди в його плани не входив, у наступника немає часу, тепер шанси знову побачити дітей стрімко падали до нуля, де шукати Нізу він вже здогадувався, а от Візардель... Вона може і не пережила цього. Чоловік зітхнув, Зард годувала себе ілюзіями про сестринську любов, але Ніза не надто переймалася її почуттями і узагалі нею, так ото, підтримувала, чи зрідка допомагала їй чисто із вихованості. І у чомусь тут була його провина, він часто їх порівнював, Ніза була куди більш комунікабельною, мала кращу зовнішність, обходила сестру у різних змаганнях та у верховній їзді, була куди більш врівноважена і краще керувала своїми емоціями, але у той же час Протар ніколи не відмічав, що Візардель фізично витриваліша і спритніша, цілеспрямована і має хист у творчості. Зард завжди виглядала веселою і енергійною, не подавала ознак суму.
Він любив їх однаково, але не зміг цього показати. Не дивлячись на те, хто Візардель насправді.
— Адмірале, Вам лист від герольда Херроні.
Тремтячими руками Протар розгорнув папір.
"Погані новини, Візардель і Ніза просто зникли, у Батисталі їх немає, суходолом міста вони не покидали. Пошуки продовжуються, але немало вірогідно, що вони вже поблизу столиці Вальтри."