1

— Ні.. і я маю тобі дещо сказати, я не можу залишатись тут більше, і тобі не раджу, серйозно, тобі варто повернутись в океан, знайти своїх. А я повернусь до столиці і допоможу батькові, іншого не дано — дівчина опустила голову, вона відтягувала момент, коли мала розповісти Квіту, хотіла сказати вже при виході, щоб ніколи не дізнатись, що саме він відчував, щоб він не намагався її зупинити — Але справа не тільки в цьому, я ніколи не дивилась на тебе як на майбутнього чоловіка, як на друга, так, але ніколи не уявляла нас як подружжя. Я їду завтра вранці.

— З завтра?!

Зард дивилась йому у вічі, відчай, смуток, туга і розпач. Він стояв навколішки, міцно зчепивши зуби і стиснувши кулаки. Дівчина ледве стримувала сльози, але розуміла, що це буде на краще.

— Я благатиму вищі сили допомогти тобі — голос Квіта майже не тремтів, схоже, він зрозумів, що боротьба не має сенсу.

В мовчанні вони повернулись до кімнати, не кажучи ні слова дівчина зібралась і так само тихо вони лягли спати, наче їх уже розділяли сотні миль.

***

Коли Візардель прокинулась, Квіта вже не було в кімнаті. Дівчина одяглася, підхопила наплічник і вийшла з таверни. Вони домовились зустрітись з Нізою в порту. Дівчина швидко ішла вулицею, іще порожньою.

— Візардель? — пролунав за спиною оклик.

Дівчина рвучко обернулась.

— Ліен, я їду звідси.

— Я думав, що ми пара...

— Немає ви....

— Уфффф... Досить — він вийняв складний ніж — Досить прикидатись. Ти бертка, а я вас на дух не переношу. Ви пляма на цьому світі, хотілось зробити це подалі від центру, але затягнути тебе туди вже не вийде, цей малайор своєю хворобою стільки часу рятував тобі життя, але тепер це кінець.

Він схопив дівчину за комір і різанув ножем поперек носа, але тут же отримав кулаком в підборіддя, Зард пнула його ногою у живіт і побігла у бік порту, Ліен одного з нею зросту, але кремезний і неповороткий, а дівчина бігала швидко, тож, не наздожене. Коли Зард відбігла на достатню відстань, то промила рану і зупинила кров. "Шрам буде" подумала вона, подивившись на своє відображення у вікні. Але це було навіть на краще, на худому обличчі з'явилась розсип веснянок а шрам робив гострі риси ще більш хлопчачими. Трохи подумавши Зард відрізала волосся покоротше, вдягнена у штанах, сорочці і високих чоботах, кістлява, без натяку на жіночі форми, її було неможливо відрізнити від хлопця.

— Зард! Ну нарешті! Де пропадала?

— В черговий раз мене спробував порізати мій черговий хлопець, ярий бертоненависник.

— У мене все по плану, я вже знайшла корабель, вони можуть перевезти через море, це буде швидше, ніж їхати кіньми, або іти пішки, як ми тоді з Вістою, а стоп, з Сагою.

— Угу. Пішли, я прикидаюсь твоїм хлопцем, як домовились.

Ніза звісно спершу протестувала, казала, що їм слід прикидатись обом, але з її фігурою, її легко б викрили, тому вирішили, що гратимуть роль пари, так Зард буде легше захистити Нізу від розпусників. Вони узялись за руки, роблячи вигляд, що це вийшло мимовільно і пішли до капітана потрібного їм судна.

— Ніза Адгальдор і Візардель Ґесс — капітан оглянув їх, коли усе вислухав і отримав невелику оплату за подорож — Ґесс. Десь я вже це чув.

— Ця фамілія не рідкість — потисла плечима Зард, вони заздалегідь вигадали собі правдоподібні передісторії "а я ще колись винила Сагу" усміхнулась дівчина. Прізвище змінили саме для Нізи, адже про неї знали більше людей

— Ну як скажеш. Можете заходити — він махнув рукою в бік борту корабля — Елані! Ці двоє житимуть з тобою.

З корабля на пристань вибіг русявий хлопець невисокого зросту з ясно блакитними очима, вдягнений просто, не кістлявий, але повнотою не вирізняється.

— Терпіти русявих не можу — прошипіла Ніза крізь зуби.

— Пішли, я вас проведу — він привітно махнув рукою, даючи знак іти слідом.

Їхня каюта була розрахована на двох, але одне ліжко було двоспальне, сестри поклали рюкзаки у прибиту до стіни діжку, щоб не їздили по підлозі під час шторму і посідали на ліжку. Елані пішов нагору і вони лишились самі.

— А він милий — Зард кивнула на ліжко біля протилежного боку дверей.

— Візардель, ти серйозно? Тебе кілька хвилин тому намагався вбити твій псевдо хлопець!

— Я ж нічого, просто кажу, що з ним нембуде проблем. І тепер, граємо наші ролі навіть коли самі, щоб не зірватись на людях, домовились?

— Гаразд.

Ніза поклала голову їй на плече і заплющила очі.