4

Зард розплющила очі, поряд щось ритмічно уркотіло. Коли очі призвичаїлися дівчина побачила чорну кішку, яка втілилась між нею і квітом, пухнасту тваринку вони залишили, але ім'я ще не вигадали. Зард прислухалась, джерела звуку наче два...

— Квіт, ти що робиш? М мурчиш? — дівчина почала трусити малайора за плечі.

Квіт підняв голову і затих, потягнувся, в рухах справді проглядалось щось котяче.

— Ти мурчиш!

— Ммммм? Я що?

— Мурчиш, як кіт!

— Я?

— Ти, ти. Хто ж іще!

— Ось так?

Він знову видав таке саме муркотіння і заплющив очі. Зард зітхнула.

— Та ну прокидайся вже, Квіт! Ти завжди прокидаєшся незнамо коли, сьогодні що?

Замість відповіді він притулився до неї і промимрив щось про гоблінів.

— Ну давааааааааааааааай! Що ти як морський коник на пляжі!

— Я всю ніч гоблінів ганяв, вони у день нового циклу завжди в доми лізуть, замахався, спати хочу.

— Ех ти, бідоська.

Зард притулила його до себе і скуйовдила довге волосся. Ще годинка до його зміни є, хай поспить. Дівчина підвелась і закип'ятила воду в казанку, вона вже легко змінювала агрегатні стани води і узагалі з магією вправлялась куди легше, око змінювалось ще двічі за ці місяці, але деформація зникала швидко, Зард припускала, що це побічний ефект отримання магії від дракона.

Дівчина кинула у закип'ячену воду кілька заморожених рибин, звісно, можна було б постаратись, зробити хоч якусь нормальну страву, але усе крім морепродуктів було надто дорогим, ну іще цитруси дешеві. До того ж, старатись було ні для кого, для Квіта навіть варена риба, це вишукана страва, в основному він сам ловив собі здобич і їв сирою, дівчина не розуміла, як малайори з слабкими шлунками харчуються сирою рибою. Та й розвіявся після якогось часу сумісного життя міф про неперонисимість лактози у лускатих, з молочними продуктами жодних проблем не було. А старатись для себе самої дівчині не хотілось.

— Все час вийшов, вставай тобі на роботу.

Малайор повільно підвівся, витягнувся струною, майже торкнувшись руками низької стелі.

Через кілька хвилин Зард вже прямувала до бібліотеки, в піднесеному, щасливому настрої. Цей заклад працював цілодобово, розкішшю не вирізнявся і відвідувачів тут було мало. Дівчина сіла за столик з книгою в руках, поринувши в читання не помітила, як навпроти сів хлопець з темним волоссям і вілеранським розрізом очей.

— Щось хотів?

— Я побачив, що ти щось пишеш, я подумав, що книгу, чи це особисте?

Зард перевела погляд на потріпаний блокнот списаний нерівним розтертим почерком.

— Ееее.... Ну це ще тільки накиди...

— Усе одно, ти майже весь блокнот списала — він зацікавлено нахилився до записів — Дуже тактильні, про це вже говорилося в сьомому розділі, в чомусь поводяться як коти, це можна помітити в рухах... Це все про кого?

— Малайори, я живу з одним з них, здебільшого, я намагаюсь приділити більше уваги моральним якостям, і розвіюю деякі міфи. Найцікавішим було те, що малайори можуть їсти кролятину.

— І як ти це дізналась?

— Просто дала йому, він не спитав мене, що це за м'ясо, він повністю мені довіряє, а я не подумала перед тим як це зробити, лише потім схопилася, що може бути отруєння, але вже через кілька годин, але обійшлося — зарт потисла плечима, Квіт звісно спитав її з приводу дивного присмаку, але коли Зард усе таки йому розповіла, то було вже пізно, дівчина навіть встигла його заспокоїти і Квіта не знудило.

— І що ти скажеш про малайора, як про домашнього улюбленця? Мій друг колись тримав одного, але той хлопець домосид, а лускаті непосидючі, тому довго не протрималися.

— Я думаю, що малайорів слід визнати уже нарешті свідомими — відрізала Зард — У них є мова, культура, традиції, дитинство Квіта пройшло у рабстві, але навіть там його навчили інші малайори їхній мові і розповіли як можна більше про націю!

— Квіт, це твій рибохвостий?

— Та не мій він! Ми просто ділимо кімнату, друзі, я йому не господар і не підкоряю його своїй долі!

— Гаразд, гаразд, вибач, я зрозумів. А ти вивчала його ментальну магію?

— Він не вміє нею користуватись.

— Тобто його навчили усяким казкам, а про магію добре не пояснили? Круто.

— Ну.. він.. йому було лише вісім років тоді.. а це процес дуже складний, але усе про от.. — Зард здригнулась і завмерла, про отруту малайорів знали самі малайори і досвідчені алхіміки, отрута вироблялася організмом дуже повільно, але доволі сильна і є компонентом в багатьох ліках.

— Отрута?

— Обмовилась, хотіла розповісти про сльози — Зард терпіти не могла брехати, але зараз це було необхідно.

— Я знаю, ними заряджають артефакти, тому діти лускатих такі цінні, їх легко змусити плакати.

"І з них легко здобути отруту, бо вони погано контролюють залози в іклах" додала про себе дівчина. Совість її мучила, захотілось зникнути звідси.