1

Зард вже чотири місяці прожила в піратському кварталі, і від душі вже відлягло, та й розуміння того, що з правильного шляху звернула безповоротно, вже не викликало такого розпачу. Та день початку нового циклу витягнув з глибини душі усі переживання і тривоги. За ці місяці трьом вона довірилась, вірячи у щирі почуття, і тричі її зрадили. Два рази закінчувалось спробою вбивства.

Дівчина зітхнула, щільніше закуталась у широкий комзол. Вид з даху тавени був не заворожуючи й зовсім, і нічого не нагадувало того, як прихід нового циклу святкували у неї вдома, ніяких салютів або пишних святкувань, колись вона ще думала, як непогано б було провести свято тихіше. І от, бажання виконано, сидить на даху удвох з малайором.

Ось хто не зрадить, подумала вона. Малайор був справжнім другом, хай навіть в нього, схоже, були свої секрети. От наприклад, звідки він знає мову і звичаї свого народу, якщо був у рабстві? Навіть мову світлових сигналів, яку малайори  використовують під водою, мигаючи світними плямами. Та в той же час купу всього про людей. І веде себе в чомусь занадто по людськи. Але Зард довіряла йому щиро і всім серцем, а на свої секрети кожен має право. 

Квіт продовжував м'яти в руках пригошню снігу, виліплюючи більш менш щільну фігуру. Очі бігали по вулицях, шукає, в кого б кинути. Раптом пролунав гучний удар гонга, малайор болісно притис вуха, звук для нього був занадто сильний. Зард підібгала ноги, закриваючи комзолом їх теж. На мить окинула поглядом тонку сорочку на малайорі, лускатим зовсім не холодно навіть у найлютіші морози. Зард завжди думала, що коріння бертської породи дасть про себе знати (на півночі вони живуть як не як), варто вибратись з тропічного регіону, але, після вічно теплої температури в рідних місцях мороз і сніг викликали не радість, а бажання вкритись з головою ватняною ковдрою, кількома.

Удар пролунав дванадцять разів. Щоразу Квіт сіпався, наче хтось смикав його за хвіст.

— Тобі шістнадцять циклів, міг би вже і звикнути, що все чуєш так голосно.

Квіт лише розвів руками.

— Он в того кинь. Іде надутий як індик.

По вулиці ішов невисокий чоловік, майже лисий, поряд з ним плівся стражник. У цьому кварталі не існувало знаті, хай ти навіть граф, тут усі рівні, точніше усіх можуть набити і обікрасти, а побуянити хотілося. Квіт слухняно кинув сніжку у вказаного кадра, прилетіло точно за комір. Обоє ничком впали на дах, щоб їх не помітили. Чоловік озирнувся, але їх не побачив.

Почувся тріск. Квіт ткнув пальцем у сторону верхнього міста. Над далекими палацами здіймались салюти, розлітаючись сотнями іскри по небу. Тривало дійство не довго.

— Салюти тут не дуже популярні. Та й про настрій містян там — він ткнув на палаци — анітрохи не дбають, завтра буде ярмарок, але жителям нижчого міста там нічого не по кишені. Нащо вони узагалі ті лотки сюди привозять? І потім ще бісяться, коли когось обікрадуть.

Зард окинула поглядом поділ. Старенькі будинки, по два три поверхи, є кілька великих дворів, але мало. Виділяються кілька резиденцій знаті, бібліотека і Мала Ратуша, де проводились усі дії з паперами.

— Може, на узбережжя? Поки можемо вдвох там вночі побути, коли іще мене зі зміни відпустять?

Малайор був відсторонений від роботи на великі свята, щоб було менше конфліктів.