Розділ 1

— Ей, обережніше!

Хтось схопив Зард за передпліччя і відтягнув з дороги, мимо прогуркотіла карета.

— Не стій посеред дороги, адараф!

Люто виплюнув візник і прискорив коней.

Зард повернула голову убік рятівника, кремезний чоловік середніх літ, у простацькому одязі.

— Д.. дякую...

— Не тутешня? Бо не відреагувала на арадаф. Як тебе узагалі сюди занесло?

Зард завмерла, що йому тепер казати? Не хотілося брехати, але усю правду відкривати було ризиковано.

— Ми з сестрою прибули сюди через війну, ми з тих, до кого почнуть першими докопуватись, і як виявилось, вона подбала про своє життя...

Чоловік задумливо її оглянув.

— Як виглядає твоя сестра?

— Трохи нижче мене і куди привабливіша, зелені очі, каштанове волосся, виглядає як вілеранка...

— То ти не бертка?

— Ні, рецесивний ген і все таке, але основний фактор, тобто тяга до кораблів присутня.

— Мені цікаво як виглядає твоя сестра.

Зард зобразила пантоміму, намагаючись передати фігуру Нізи, говорити про жіночі форми вона вважала непристойним. Чоловік розреготвася, сміявся доволі довго.

— Знаєш, казати приваблива, це не допоможе усюди. А особливо, в вільних містах як Батисталь, у мене зовсім інші уявлення про красу, а те що ти зобразила — він сховав посмішку в долоні — Про таке у нас є жарт, але тобі це не сподобається — його вираз обличчя у мить став серйозним — Що ж, дівчинко, не хотілося б говорити так відверто, але тебе до околиць життя не готувало, ти розповіла мені про свою сестру, продовж тебе розпитувати і адресу твою теж дізнатись можна. Ну судячи з твоїх генів — знову тихий смішок — тобі в піратський квартал, це далеко. Найкраще, якщо підеш до каналів і спокійно тебе довезуть туди.

— Дякую Вам — Зард схилила голову у напівпоклоні і пішла у вказаному напрямі.

Чим далі вона відходила від основної вулиці, тим більше тут було гоблінів. І от нарешті вона дісталась каналів. Хлопчина знудьговано сидів на краю човника з соломи і кидав окрайці хліба у воду, на хліб одразу ж накидувались гобліни, борсаючись у воді. Побачивши Зард власник човенця збадьорився.

— Куди їдемо? — весело запитав він, не підозрюючи, що на нього чекає.

— Піратський квартал.

— Щ що? Ти впевнена? Там у каналах водяться акві і русалки! Туди вожу за більшу ціну.

— Не важливо — Зард продовжувала вірити, що зможе влаштуватись тільки там, біля моря.

— Ну як хочеш.

І спершу дорога була спокійною, вони рівно пливли каналами, навколо вирувало життя, але варто було перетнути якусь межу як візник почав нервувати. Зард розгледіла у товщі води постать русалки, та люто свердлила її порожніми карими очима. Чому це прекрасне створіння виявилось таким лютим? Тут теж снували гобліни. Зард пригнулась, коли вони пропливали під мостом. В інших місцях мости були вищими. Виклавши потрібну суму Зард вилізла з човна і швидко пішла вулицями, знічев'я глянула на об'яву про розшук і завмерла. На мить з'явилась лють, але майже одразу вона змінилась розумінням. Розшукували тут Вісту і за його голову платили просто величезну ціну. Справжнє його ім'я було Сага Херроні. Зард вчила історію цього роду, їх угіддя поряд з Батисталем і Непокірні обложили фортецю урешті решт захопивши владу, двоє дітей герольда зникли безвісти. Через якийсь час молодший син прийшов до Непокірних і заявив, що підтримує їх, а ще через два роки старший дуже голосно виявив свій протест підірвавши міст на угіддях Непокірних, потім диверсії розповсюджувалися на дерижаблі і так далі. Узагалі визначити Херроні було легко, в них усіх було щось споріднене, навіть у Еленора, який мав дар надлюдську силу і в результаті міцнішу статуру ніж у більшості родичів, але життя у потім сильно змінило Сагу і визначити його було важко.

— Як я могла забути, що лайка хеггхе характерна для цього герольдства герольдства.

Зард за дивилась на об'яву і врізалась в чиюсь спину. Моряк, стовідсотковий, міцний, доволі молодий, але вже з бородою. Чоловік виглядав зацікавлено, дивився як на якусь дивовижну істоту з іншого світу, розумні світлі очі оглянули її з ніг до голови.

— Не тутешня?

— А ага...

— Знаєш куди іти?

— Ні, а якусь таверну можете порекомендувати?

— Дірява посудина, мабуть. Там звісно трохи дорожче, але якісніше, проте туди зараз заїхала команда піратів, але вони більш менш добре поводяться, іди цією дорогою, аж до набережної, потім праворуч поверни, перейдеш через міст і там побачимо цю таверну. І одразу попереджаю, там живе малайор.

— Дякую за попередження, хорошого дня.

У передчутті повноцінного відпочинку Зард швидко дісталась потрібного місця. Обіцяного малайора тут не виявилось, людей не дуже багато.

— Я хотіла б орендувати кімнату.

— Гаразд, на скільки?

— Мм... На місяць для початку.

Зард простягла суму, яку побачила на табличці. Чоловік за прилавком кивнув і вручив їй ключі. Дівчина відчула на собі неприємні погляди, за увесь свій шлях по цьому кварталу жінок вона не бачила. Кімната своїх грошей коштувала, тут були ліжко, столик і шафа, а перегородка відділяла примітивну вбиральню з водопроводом і каналізацією, але руки доводилось мити над ванною.