Знайомство

Сталося так, що я помер.

Взагалі все це з самого початку було смішно. Я, Ванька-встанька, Іван-дурник і вона, Джессіка, принцеса з небачених світів, тридев'ятого царства, казкова мулатка, яка випадково погодилася сходити зі мною на каву. Тобто як... Погодилася вона, напевно, обдумано. Але те, що вона дала мені шанс потім, - диво, яке я не можу пояснити нічим. Адже я Ванька-дурник, а вона...

Я прогулював другу пару в універській їдальні. Їв величезний сендвіч, бо не встиг поснідати в гуртожитку. Корейська морква раз у раз випадала з булки на тарілку і я нахилявся над нею якомога нижче. Я відчув, що на додачу вимазався в майонезі, і витягнув з-під тарілки серветку. Фух. Досить. Випити б кави. Я залишив куртку на стільці, щоб спритні студенти не зайняли мого місця, і пішов до прилавка, на ходу дістаючи з рюкзака гаманець. Яскравий сміх. І сильний поштовх у лікоть. Гаманець вилітає з моїх рук, падає на підлогу, монети із дзвоном розсипаються під ноги тим, хто стоїть у черзі.

- Ой, вибачте! - дівчатка, які зграйкою строкатих метеликів влетіли в їдальню, припиняють сміятися, але їм це вдається з трудом.

- Нічого, - бурмочу я, роздумуючи, наскільки принизливо зараз буде збирати стільки монеток із затоптаної підлоги.

- Я допоможу, - винуватиця присідає навпочіпки, і я бачу спершу її худі коліна, обтягнуті рваними блакитними джинсами, а потім і її обличчя.

- Нічого, - мов робот, повторюю я, не відводячи погляду.

Дівчина зніяковіло посміхається і простягає мені жменю монет. Закладає за вухо каштанове кучеряве волосся.

- Дякую, - кажу я пересохлим ротом і ковтаю.

Підставляю руки і вона зсипає в них монети. Повертаюся на місце. Про каву я забув.

Увесь тиждень я тягаюся в їдальню і чекаю. Я не знаю, що я їй скажу і чи наважуся взагалі. Адже вона така неземна... А я Ванька-дурник. Я не в курсі, як кадрити дівчат, у мене були всього одні стосунки і закінчилися вони, м'яко кажучи, так собі. І взагалі мені вчитися треба, пари прогулювати більше не можна, зі стипендії злетіти не в тему: у кав'ярні, подеякують, буде скорочення, а я – не найцінніший співробітник.