РОЗДІЛ 1

Єва

— Ми заручилися!

Зазвичай, коли чуєш таку новину, на обличчі з’являється усмішка та інстинктивне бажання привітати пару з такою щасливою подією.

Якщо, звісно, ця пара — не твоя двоюрідна сестра та хлопець, що кинув тебе вчора через повідомлення у соцмережі.

Так, збираючись до неї на день народження від самого рання, я точно не очікувала таких новин.

Ніби в сповільненій зйомці, я бачу як моя тітка, моя мама та інші родичі по черзі обіймають Стефу, батько та дядьки потискають руки Еду, а я сиджу і дивлюся на це ніби звідкись здалеку, намагаючись усвідомити, що це не глюк, не витвір моєї уяви. А хвора, збочена реальність.

Вони заручені.

Стефанія сяє усмішкою, такою само яскравою, як і діамант в її обручці. Мій колишній хлопець обіймає її за талію, відіграючи роль найкращого у світі, закоханого по самі вуха нареченого перед усіма моїми родичами. А я гадки не маю сміятися мені чи плакати.

Едуард удає, ніби ми бачимося вперше, і я підіграю йому, відчуваючи себе останньою дурепою.

Останні місяці він поводився якось дивно, і Лада запідозрила, що він мені зраджує. Я не сприйняла її слова серйозно. Він ніколи їй не подобався, тож я гадала, що думка подруги може бути дещо упередженою. Думала він просто втратив інтерес. Таке іноді буває. Це не робить його поганою людиною. І я не настільки жалюгідна, щоб намагатися утримати хлопця, що в мені не зацікавлений. Тож я була готова до того, що наші стосунки найближчим часом завершаться.

Але ніщо, жоден здоровий глузд, не підготував мене до цього. До того, що я не лише зіткнуся з ним на родинному святі, отримавши підтвердження його зради, а й стану свідком його заручин з моєю двоюрідною сестрою. Тим паче зі Стефанією.

Вона була на рік молодшою за мене, і з тих самих дівчат, з якими часто порівнюють інших, повторюючи ледь не від самих пелюшок: “Стефанія така гарна! Стефанія така розумна! Стефанія така талановита! Ну чому ти не можеш бути такою, як Стефанія?”

Цікаво, як скоро моя мати заведе свою улюблену пісню?

— Це таке щастя! — зітхає мама, стискаючи в руці напівпорожній келих, і я розумію, що це воно, зараз почнеться, — Правда вони чудова пара, Єво? Такий гарний юнак! Спадкоємець успішної компанії! Чому в тебе нікого немає?

Ну от, що я казала?

Я залишаю її питання без відповіді, затикаючи себе іншим келихом. З грудей так і рветься уїдливий коментар, що точно описує усе, що я думаю про цю ситуацію.

— Не будь до неї такою суворою, — з посмішкою промовляє моя тітка, — Не всім щастить так, як моїй дівчинці. До того ж Єві зараз зовсім не до хлопців, правда? Я чула в неї певні складнощі з навчанням.

Якщо так можна назвати конфлікт зі збоченцем та сексистом, що помилково зветься викладачем, — так, в мене є певні “складнощі”, хоча я й гадки не маю звідки тітці це відомо. Але це мене не дивувало. Здавалося, що ця жінка готова сунути свого довгого носа будь-куди, якщо це дасть їй змогу дорікнути мені у чомусь, зберігаючи на обличчі цю гиденьку лицемірну усмішку.

Дивно, що при цьому всьому вона гадки не мала, що її улюблена ідеальна донечка заручилася з моїм колишнім хлопцем.

Що ж, принаймні тепер зрозуміло, чому він не хотів афішувати наші стосунки. Це дійсно було б незручно, враховуючи що він водночас зустрічався зі Стеф.

Цікаво, а вона знала? 

Ні, не думаю. Звісно, через ставлення наших родичів, між нами завжди був цей дух суперництва, на межі з ворожістю, але це вже занадто. Навіщо їй зустрічатися з хлопцем, що здатен на зраду? І тим паче заручатися із ним? Просто щоб втерти мені носа?

Ні, Стеф надто сильно себе любить, щоб так вчинити. Отже, вона нічого не знає.

І що мені робити? Розповісти?

На її місці я хотіла б це знати. Але я — це я. А це… це моя родина. 

Якщо зараз влаштувати сцену, я стану ворогом сімʼї номер один. Звісно, не те щоб мною зараз сильно задоволені. Але може бути гірше. Знаю що буде.

Ймовірно, в усьому звинуватять мене. Звісно, це ж бо простіше, ніж визнати, що неперевершена Стеф обрала собі за хлопця такого ж самого покидька, як і я. Це ж у моєму характері — лажати в усьому.

Тож я вирішую мовчати. І якомога швидше звалити з цього свята життя.

Я знаю, що просто піти мені не дозволять, мати усю душу витрясе. Тож, поки ніхто не бачить, швидко пишу Ладі повідомлення:

SOS

Що сталося? Мати знову співає оди твоїй кузині?

Так, але цього разу це не найбільша проблема.

Витягни мене звідси. Я серйозно.

Добренько ;)

За що я люблю Ладу, на неї завжди можна покластися. Не минає й двох хвилин, як на усю кімнату лунає мелодія дзвінку, на котру я установила Try від Pink, й уся моя родина, включно з Едом, що активно намагався стати її частиною, повертається у мій бік. Я винувато всміхаюся і кидаю ніякове “Вибачте”, перш ніж втекти з кімнати у коридор.

— Наскільки усе погано? — відразу питає вона.