НА ВІДПОЧИНКУ

Якось три колеги-вчительки поїхали відпочивати на море разом. І все було б добре, якби не одна обставина: кожна з них мала за плечима не менше двадцяти років педагогічного стажу і навчально-виховний процес став головним процесом в її організмі. Та оскільки учнів поруч не було, цілісінький день вони навчали й виховували одна одну.

Вчителька хімії вчила всіх правильно мити посуд і підлогу, а ще заправляти салат в потрібних пропорціях.

Вчителька математики вчила правильно вираховувати розташування килимка на пляжі під сонцезахисною парасолькою та необхідну відстань до води, аби це розташування було максимально комфортним.

Вчителька словесності весь час образно висловлювалася і жартувала, вдаючись до метафор і алегорії, тим самим напускаючи туману в розмову та провокуючи певні непорозуміння у спілкуванні.

Проте колеги жодного разу не посварилися. По-перше, сваритися було марно, бо кожна з них знала, що тут лише одна думка правильна: її власна - хіба це не беззаперечна істина? А по-друге, вони вже давно навчилися толерантності та вмінню виживати за будь-яких обставин, бо яких тільки реформ освіти за свій вік не пережили! І хоч жодну з цих реформ не було доведено до кінця, їхні учні вчилися, складали іспити, вступали до вишів або просто ставали хорошими людьми і при зустрічі щиросердно дякували за науку.

Отак цілісінький день проживши в стані тотального навчання і виховання, колеги зібралися ввечері за гарно вбраним столом, відкоркували пляшечку шампанського і раптом перетворилися на нормальних жінок. Виявляється, для цього потрібно зовсім мало: тепле море, прохолодне шампанське і безапеляційне табу: на відпочинку жодного слова про школу!

І все було правильно помито, розташовано, нарізано і приправлено. А тости, насичені метафорами й алегорією, всім зайшли до душі.