Глава 6

Я сіла у маршрутку. Вона була пустою. Кинувши гроші водію за проїзд, мої ноги пройшли в кінець салону, де примостилася біля вікна, за яким давно панувала ніч.

Усю дорогу мене трясло. Гарячі сльози проти моєї волі котилися щоками. У голові все змішувалося. Хотілося зникнути, але, на жаль, моє бажання важко здійснити. Тепер я в полоні Вафлінського, який мав на мене серйозний компромат.

Якщо це хтось побачить, то від мене відвернуться усі, бо більшість вважає професію танцівниці бридкою та такою, що псує репутацію. Частково це так, але кожного дня навіть у транспорті чоловіки роздягають поглядами жінок та дівчат. Це зі свого боку також стриптиз…

Я перевела погляд на руку, де сиділи синці. Вони ховалися під сірим костюмом та стали ще темнішими. Солоні перлини з очей впали на темну шкіру, покотилися та зникли. У цей момент я раділа, що в салоні нікого крім мене не було. Мабуть, з боку я виглядала дуже дивно та сумно. Втім спокій невдовзі порушила жінка з дитиною. Останні сіли переді мною. Тепер мені варто було стримувати свої емоції.

Я так і робила. Дивилася сумно своїми очима у вікно та мріяла, щоб сьогоднішній день був дурним сном. Дуже кортіло, аби через секунду я прокинулася, і цього всього навкруги не було...

Однак годувала себе марними мріями. Це реальність, яка вирішила дати мені за якісь гріхи болючого копняка. Але, що я таке зробила лихе? Цього не розуміла. Усе своє життя я була слухняною дитиною, яка добре вчилася у школі, завжди допомагала матері, ніколи не гуляла з друзями до ночі та інше. Навіть в студентські роки, я сиділа вдома та старанно гризла граніт науки.

Утім зараз червоний диплом, який я отримала декілька років тому, та моя слухняність не врятували від халепи. Навіть було страшно думати, що напише той мажор у своєму документі? Зробить персональною повією? Мабуть, що так...

Адже чоловікам треба тільки одне. Це факт. Можливо, хтось скаже, що я помиляюся, бо ніколи не мала нормальних стосунків. Хто знав, може не варто всіх судити погано через одного козла, який залишив слід у моєму житті, коли тільки вступила на перший курс університету та важила при зрості сто сімдесят сантиметрів понад сто кілограмів.

Тоді я думала, що то кохання, але просто хтось хотів сексу. А коли Ігор його отримав, то одразу розірвав зі мною стосунки, які тривали один місяць. Тоді він сказав, що причина в мені та в моїх складках на боках.

Звісно я знала, що я товста. Але в той момент мені було все одно на свою зовнішність, бо думала тільки про навчання. При тому всі  вважали вродливою лише Вероніку. Всі знайомі та родичі завжди говорили, що обличчя моєї сестри, немов янголи ліпили, а про мене жодного слова не казали. Мабуть, такий брак уваги створив у мені комплекс, і тому сильно після шостого класу набрала вагу та була бридкою, а гострі слова мого колишнього викликали образу, яка змусила мене схуднути до п'ятдесяти кілограмів. Ось таке воно життя...

Тим часом підкралася потрібна зупинка. Я вийшла на вулицю, де холодне повітря стало щипати моє тіло. Костюм не рятував мене від прохолодної вересневої ночі, але зараз це мене мало хвилювало.

Мені скоріше хотілося прийти додому, змити зі свого тіла сьогоднішній день та забутися сном. Адже зараз мій організм був на межі. Я страшенно хотіла спати. Очі проти моєї волі самі заплющувалися, а серце, яке важко качало кров, просило відпочинку.

Коли я відчинила двері, то відчула злість. У моїй квартирі пахло, так само як у салоні того покидька. Тепер до кінця життя я буду ненавидіти запах м'яти.

Скинувши туфлі, я швидко зайшла до кімнати, де на столі стояла аромалампа. Я налила в неї трішки води з пляшки, підпалила свічку та додала декілька крапель соснового масла.

Після цього я одразу впала на ліжко. Через три хвилини було враження, що знаходжуся у хвойному лісі. Втім усе зіпсував телефон. Він витягнув мене з моїх спокійних думок, які охопили тіло.

Коли очі глянули на екран смартфона, то мої вуста скривилися. Мені прийшло повідомлення від невідомого номера, але я знала, хто автор:

- Пишу договір.

Я відкинула телефон в сторону та перевернулася в протилежну сторону. Цей Вафлінський ще та тварина. Не дарма кажуть, що всі люди, які мають гроші стають такими ненормальними та починають задля розваги гратися долями інших...

Вранці відкрила очі за хвилину до будильника. Мені дуже хотілося спати, але треба вилазити з ліжка. Коли встала на ноги, то сильно здивувалася, бо спала одягненою. Після того, як я вчора прочитала повідомлення Вафлінського, сон схопив мене за руки та потягнув у свій світ. Ось така вона втома…

Зайшовши на кухню, я сіла на стілець та стала дивитися у вікно. По склу стікали дрібні краплі. Йшов дощ. Він ще більше псував мені настрій, який зараз був жахливим. У голові пронеслися події учорашнього дня, а про них зі свого боку мені нагадало зап'ястя, яке вже мало фіолетовий колір.

Я заплющила очі та ледь чутно застогнала. Мої справи йшли доволі погано, але на роботу треба тягнути ноги, тому скинула зі себе одяг, розпустила біляве волосся та пішла в душ.

Там у дзеркалі на мене дивилася сувора дівчина. Вона мала бліду шкіру, чіткі вилиці та дуже втомлений вигляд. Саме так я виглядала кожного дня перед тим, як вийти з квартири та піти на роботу.

Вода освіжила мене. Я відчувала прилив сил, але всередині все було не так різнобарвно. У голові лунав голос Вафлінського…