Вся версія

Психоаналіз давався вже з легкістю. Аналітика психозів чи просто психологічного фону обставин давала відповіді на питання “чому?” й “за що?”. Тепер черга була за психологією трансформації, перепрошивки [так би мовити].

Трансформація теж давалась. Не лавиною чи ураганом, а легеньким морським бризом. Маркетингові дослідження тепер служили як основа для спостереження за поведінкою не з метою збільшення продажів чи виведення нового товару на ринок. Тепер ці спостереження як інструмент дослідника служили для власного просування й розвитку. Гармонізації себе в зовнішньому просторі…

Трансформація дарувала чудасію. Вона тепер сприймалась не просто випадковістю чи збігом обставин. Вона тепер була заслуженою оплатою праці над собою..

.. Вони стояли на зупинці в очікуванні міжміського автобуса. Вони були занадто несистемні, щоб знати розклад руху. Просто чекали. На фарт. З готовністю в спокої та зі сміхом з себе в випадку невдачі поїздки просто розвернутися та піти геть куди-інде.

В голові учениці з психології трансформації промайнув образ колеги з роботи, котрий їхав саме в потрібному для тих ото очікувачів напрямку. Колега був просто колегою. Його звички, вподобання й тим більше логістичні переміщення для учениці були зовсім невідомими, тому образ промайнув швиденько легким вітерцем.

Балачки й сміх в очікуванні. Голова повертається до дороги. Прямо перед очиськами машина колеги, котрий все ж таки опинився в цій самій просторовій реальності. Колега жестами з машини привітався та й шурував в русі машин собі далі…

• Ромкааааа! Я тільки що подумала, що він буде тут їхати, – скачучи на всю зупинку верещала учениця до своїх. Полізла до свого рюкзака в надії, що був пропущений дзвінок від колеги…Дзвінка не було, але ситуація подарувала радощів.

Міжміського автобуса й далі не було. Хвилин “надцять” помножених на три малим вже було важко чекати. Важкість породжувала відповідне для дітисьок ниття.

… Голова учениці знову повернулася та прямо перед очиськами через дорогу побачила ту саму машину. Ромка кричав “куди?”.   В криці через дорогу виявили, що якраз туди. Бригада несистемних перейшла дорогу та всілася в машину.  Розвернулись та поїхали.

.. Учениця подумки візуалізувала подяку від серця до Творця та до простого колеги Ромки.

Сльози від щастя текли не в матеріальному режимі. Їх не бачив ніхто крім того, хто дарує ось таку чудасію.