- Ти був посланий на Землю, щоб знищити її, а ти її врятував. Та цього тобі було замало. Замість того, щоб зненавидіти кожного, хто зустрінеться на твоєму шляху - ти покохав принцесу і зачав їй дитину. Але ти забув, ти не людина, ти - Дракон. І запам’ятай, твоя принцеса не народить хлопчика, про якого ти так мрієш. Рівно через 246 днів на світ з’явиться Син Дракона – твій син. Він знищить все, навіть, рідну матір. Лише ти можеш зупинити його... Але на щастя, ти не дочекаєшся тієї щасливої миті. Бо просто зараз, на очах у твоєї принцеси, твою голову розрубають на дві рівних частини. І кожну ніч у небі над твоєю землею будуть з’являтися уламки твого безмозкого черепа - як символ покарання за непокору Дракону Великому… Величезні лапи тримали меч над головою непокірного принца. До його смерті лишались лічені секунди... - Ні, ні, не вбивайте його, убийте краще мене, - тихо сказала принцеса... - Стоп, стоп, стоп! Принцеса, поясни мені, що ти робиш? Це - твій принц. Ти його кохаєш, ти за нього готова життя віддати. Так прокричи ці слова: НЕ ВБИВАЙТЕ ЙОГО! А ти щось собі шепочеш, наче ти його, взагалі, вперше бачиш. Дора (режисер) на секунду замовчала. - Все, перерва! Через п’ятнадцять хвилин, щоб всі були готові. - Які п’ятнадцять хвилин? - знервовано крикнув Арсен із знімальної групи. – О пів на дванадцяту ночі! Робіть, що хочете, а я іду спати. Чи ви вважаєте, що через п’ятнадцять хвилин щось зміниться, і ця нездара зіграє одну нещасну сцену? Луїза опустила очі. Вона розуміла, що їй бракує таланту, але так довго чекала на цю роль, що не могла відмовитись від неї. На знімальному майданчику з’явився Ян Антінович - директор фільму. - Ви вже закінчили? - весело запитав він. Ніхто не наважився вступити в бесіду з п’яним директором.