Глава 12.

Відсутність особливих успіхів гнітила всю команду. Настрій був ніякий. Лише Лакі був завалений роботою по самі вуха. І все завдяки допитливості Мії. Вона вивалила йому купу запитань, на які він якимось дивом повинен був знайти відповіді. Мія хотіла знати, зокрема, таке. Куди всі науковці надсилають результати своєї діяльності? Де знаходяться сервери аналітичного центру "Другого"? Прагнула побачити закриту інформацію, в тому числі й фінансову, по компанії "Cyber".

Також Мія домоглася від розвідки всі дані, які так чи інак стосувались "Другого". 

Виявилось, вони його загубили, щойно знайшли. Як крізь землю провалився. Останній раз бачили в Сеулі в районі Каннамгу. 

- Будемо шукати, - коротко сказала Мія.

Вона читала його досьє, як захватний пригодницький роман.

"Який цікавий персонаж! - подумала вона. - Цікаво було б зустрітися. Де ж ти ховаєшся, мій таємничий друже?"

*****

Тим часом у Натана знову виникли непередбачувані проблеми з Айрін. 

Якось вона повернулась додому, м'яко кажучи, не в гуморі. 

- Привіт! - привітався Натан.

Мовчання. Натан ще не туди.

- Як пройшов твій день? Все нормально?

Мовчання.

- Ти якась мовчазна. Щось сталося? 

- Я думала, ти мені розкажеш, - знервовано кинула вона.

- Залюбки. А про що?

- Про тебе та Мію. Люди кажуть, ви спали разом.  В сенсі займалися сексом.

Натан не зразу знайшов, що відповісти.

- Вибач, які люди? І звідкіля їм це відомо?

- Кажуть, Мія хизувалася. Якщо дозволиш, я не буду говорити, хто саме мені це сказав. Хоча особисто у мене таке враження, що про це уже всі знають. Крім мене, звісно.

- Скажи, будь ласка, нам обов'язково про це зараз і саме тут говорити?

- Мені обов'язково, - помовчала секунду і додала: - Зараз. 

- Добре, - погодився Натан. - Давай зараз, але пішли прогуляємось.

І він пішов до дверей. Вони мовчки дійшли до берега океану. Благо, йти було не далеко. Вечір видався похмурий та вітряний. Океан хвилювався, дибився хвилями, був більш шумний, ніж завжди.

- Поясни мені, звідкіля такі питання та така реакція. Ми не пара насправді. Чи ти забула? - доволі різко почав розмову він.

Тепер Айрін не відразу знайшла, що відповісти. Чесно кажучи, вона сприймала їхні відносини, саме як відносини сімейної пари. Принаймні, дуже сподівалася, що саме такими вони стануть по завершенні місії.  А все, що відбувалося між ними, всі ці поцілунки, обійми, якісь милі дрібнички, типу квітів або коли тебе носять на руках, робили в її уяві ці сподівання реальністю. 

Натан говорив далі:

- Айрін, сподіваюсь, ти усвідомлюєш, що зараз нас чують люди за моніторами. Ти дуже не вчасно затіяла цю розмову.

- Люди за монітором - це якраз вона! - визвірилася на нього вкрай знервована дівчина. - Мія! 

Це ім’я вона вимовила майже з ненавистю.

- Хай навіть лише Мія. Але до чого ця розмова? 

- А ти не бачиш, як вона поводиться! Ці її дурнуваті жартики-прикольчики! Вона ревнує тебе! І це може бути небезпечно. Для нас усіх. Нашої місії в цілому.

Натан посміхнувся та ледь підійняв брови.

- А може це ти ревнуєш? І це теж, до речі, може бути дуже небезпечно. Для нашої місії.

Він чомусь подумав, що інцидент на цьому вичерпано. Обернувся та пішов далі. Але хлопець дуже помилився. Айрін кинулась за ним.

- Стій! Я ще з тобою не закінчила! Не смій йти отак!

Він зупинився та подивився на розлючену дівчину. 

- Ти знущаєшся наді мною! - злобливо говорила вона. - Ти весь час знущаєшся наді мною! Разом з нею!

Поки Натан не дуже розумів, про що йдеться. Раптом Айрін накинулась на нього з кулаками. Від несподіванки чоловік відсахнувся та здивовано дивився на неї широко відкритими очима. Вона досить відчутно гамселила його в груди та водночас говорила:

- З нею ти кохався! А зі мною… Не можеш навіть поцілувати без примусу! Як я можу нормально робити свою роботу? Невже я така страшна?

Він спочатку отетерів від того всього, потім посміхнувся та схопив її за руки.

- То ось у чому справа? У тебе просто давно не було…

- Придурок! - Айрін вирвала руки та кинулась від нього геть. 

Натан швиденько її наздогнав та міцно обхопив обома руками. Згріб її, як величезний ведмідь, та притис спиною до своїх грудей. Нахилився до її вуха, сказав:

- Я вважаю, ти дуже вродлива та розумна дівчина. Геть не страшна. І ти подобаєшся мені. Але ми на завданні. На роботі, розумієш?

- Твоя робота вдавати мого нареченого, а твоє завдання - зробити так, щоб усі в це повірили, - кинула вона йому.

- Моя робота оберігати тебе від лиха. Моє завдання - знайти "Другого" та зрозуміти, врешті, його наміри. І свою роботу я виконаю, як слід. Я не дозволю тебе образити нікому. Я буду поруч. А ще я не хочу, щоб ти нервувала через всілякі дрібниці.