Глава 10.

Натан стояв на кухні, нарізаючи гострим ножем овочі на сніданок собі та Айрін. Сам процес приготування їжі його заспокоював та допомагав привести до ладу думки та емоції.  Й того, й іншого у нього вже назбиралося доста. 

Вони з Айрін пройшли довгий шлях, аби опинитися зараз тут, на невеликому райському острові у містечку для науковців компанії "Cyber". Зараз вони жили у величезному сучасному будинку на дві сім'ї, що були спеціально побудовані для пар, які офіційно не подружжя та не мають дітей. Сім'ї з дітьми мали окремі будинки.  У Натана з Айрін були чудові сусіди по будинку - молода пара з Великої Британії Кірстен та Пітер.

Ось так вони і жили, кожного дня вдаючи закоханих, що жити один без одного не можуть. Суцільна ванільна патока. На людях. Але коли залишалися у двох було трішки інакше.

*****

Ще на базі, отримавши вхідні дані щодо їхнього завдання, в Айрін з Натаном виникли певні складнощі. Айрін вважала, що якщо саме її роль є провідною, принаймні на цьому етапі, значить вона є головною в їхній парі. Натан доводив, що він відповідає за виконання завдання та за безпеку команди, а особливо безпеку Айрін. Отже, вона повинна його слухати.

Найзапекліший бій з цього приводу між ними відбувся одного вечора на базі. Вони саме повернулися від полковника після обговорення деталей поставленої задачі. Айрін дещо зверхньо, не без задоволення говорила Натану:

- Капітане Байда, сподіваюсь вам абсолютно зрозуміло, хто несе основну відповідальність за виконання цієї місії, а значить є головним в парі. Сподіваюсь, з цим у нас проблем не виникне.

- Мені абсолютно ясно, що я є і залишаюсь на час проведення місії вашим командиром, лейтенанте Менар.

- Так, я дивлюся у деяких зовсім погано з логікою. Про гнучкість мислення взагалі мовчу. Тож вимушена говорити прямо. На час виконання місії я - головна.

- З якого це? - поцікавився Натан.

- З такого! - відрізала Айрін.

- Вбивчий аргумент, - констатував Натан.

- Добре, відповім більш розгорнуто для кращого розуміння командирським складом. Я, капітане Байда, представляю в нашій парі інтелектуальну складову, ви виступаєте з позиції грубої фізичної сили. Вам елементарно забракне інтелекту для виконання цієї місії, - Натан відвернувся, видихнув та коротко матюкнувся про себе. Айрін за його спиною продовжувала говорити. - Ви, капітане, хоча б зрозуміли, в чому власне полягає наше завдання? Мені здається, ні. Я можу пояснити, якщо ви не проти.

Натан, не повертаючись, відповів:

- Проти. Вже пізно, тож всі ці цікаві моменти ми обговоримо завтра, а зараз відбій, - і пішов до себе. Але не встиг зробити і пари кроків, як почув за спиною:

- Капітане, я хочу, щоб ви сьогодні ж занесли мені всі носії з інформацією, яку зібрала розвідка. Наголошую, вони мені потрібні сьогодні. Дякую! - і Айрін пішла до себе.

Натан тяжко зітхнув та попрямував до своєї кімнати.  Там зняв сорочку свого однострою та залишився лише в білосніжній футболці. Подумав, чи виконувати її… "наказ". Вирішив таки віднести Айрін носії з інфою.

Підійшов до її дверей, постояв секунду, потім рішуче постукав. Вона відчинила двері. З якоюсь зверхньою посмішкою поглянула на нього:

- Дякую, капітане! От бачиш, світ не перевернувся догори дриґом, небо на землю не впало і всі залишилися живі та здорові, попри те, що ти виконав наказ жінки. 

Натан болісно зморщився, як за раптового нападу головного болю. Гаряче, довго стримуване роздратування, неначе магма в діючому, але сплячому до часу вулкані, закипіло в крові Натана. Аби приборкати його, він намагався не дивитися на Айрін, яка своїми словами натхненно провокувала його на щось недобре. 

- Правда ж це було не боляче й не страшно? Жоден капітан не постраждав, - вона засміялася своєму жарту.

Айрін ніяк не могла заткнутися. Її прямо несло, як потяг з поламаними гальмами.  Він, вкотре за сьогоднішній вечір, тяжко зітхнув, потім навіщось почав розтирати свої долоні, пильно їх роздивляючись. Мабуть, це щось пов’язане з підсвідомістю, коли “отак би і врізав”, але зась, не можна.

- Взагалі, весь цей твій сексизм геть не на часі. Часи змінюються й чоловікам не потрібно повсякчас вдавати з себе таке собі супермачо. Джентльмени вже не так і потрібні. Жінки здатні самі за себе потурбуватися. Й… Що ти робиш? ... Перестань негайно!

Айрін було б краще уважніше придивитися до стану капітана Байди, бо напевно що вона таки передала куті меду. Він нарешті підняв на неї очі, зробив повільний крок вперед, потім ще один. Він насувався на неї, як величезний круїзний лайнер на маленьку яхту. Вираз його обличчя був абсолютно незворушним та беземоційним. До того ж він робив це мовчки. Коли він підійшов зовсім близько, Айрін не витримала та зробила крок назад. Він продовжував свій рух в її бік, кожного разу підходячи впритул. Ще декілька кроків назад й Айрін впала навзнак на ліжко, ткнувшись у нього ногами. 

Натан нахилився до неї  та якось по-котячому, наче величезна граційна пантера, повільно переставляючи руки вздовж її тіла, просувався все вище. Айрін явно нервувала.

- Якого біса ти витворяєш? Не смій до мене торкатися, - він не звертав жодної уваги на її слова. - Що за дебільна поведінка! Капітане, поводьтеся пристойно!