Глава 9.

Натану, нарешті, озвучили завдання, заради якого, власне, збирали їхній загін. 

Розвідка виявила та вже близько року збирала інформацію на дуже небезпечного чоловіка під кодовою назвою "Другий". Цей молодий чоловік швидше за все був вихованцем чиїхось спецслужб. Він надзвичайно розумний ("Має не мозок, а комп'ютер”, - сказав про нього полковник), володіє чудовими бійцівськими навичками - від "рукопашки" до володіння різними видами зброї, непогано розбирається у вибухівці, також, у хімічній та бактеріологічній зброї. Має ще купу різноманітних "чеснот". Дуже небезпечний тип! Бо всі ці навички та вміння були направлені на досягнення виключно власної вигоди.  

Ходили чутки, що він налаштувався взяти під свій контроль цілу країну. Маленьку, але з великими покладами нафти. Буквально недавно його ж люди розвідали нове сховище. Він уже став власником нафтовидобувної компанії. Лишилося стати власником країни, з надр якої вони будуть видобувати свій матеріальний добробут. 

Зараз ця країна перебувала у глибокій фінансовій кризі. Недолугі популістичні керманичі довели її до повного занепаду. Безробіття, голод, нестача самого необхідного, зневірене та хворе населення. 

Колись це була досить заможна країна, де діяли ринкові закони. Але після того, як на казочках про загальний рай без будь-яких зусиль, до влади прийшли шалені некомпетентні популісти, все полетіло шкереберть. У власників найприбутковіших підприємств забрали їхню власність. Націоналізували, так би мовити, повернули трудовому народу, аби кляті бариги на ньому не наживалися. Але народ, як виявилось, не зовсім уявляв, як все це працює та що з цим усім робити. До того ж колишні власники один за одним вигравали міжнародні суди. А це арешти майна держави по всьому світу та купа інших неприємностей. Почався занепад. 

"Другий" мав благородну мету (насправді, ні) - вивести цю нещасну країну з кризи (стати одним з найбагатших та найвпливовіших людей у світі).

Для цього йому навіщось були потрібні високофахові хіміки. Він шукав таких по цілому світу. 

Взагалі-то він вже мав ціле наукове містечко, де були зібрані найрізноманітніші фахівці. Тут були науковці з усього світу. І це реально було містечко, розташоване на райському острові. Колись він був безлюдним. Зараз тут кипіло життя. В сучасних шикарних будиночках, що потопали в зелені та квітах, жили найняті “Другим” науковці разом зі своїми родинами. Вони були щасливі працювати на нього, адже отримували за це хороші гроші, які ніхто більше у світі не міг їм запропонувати. До того ж їх родини були поруч, забезпечені всім необхідним. Тут були найсучасніші дитячі садочки, школи, вся необхідна інфраструктура. Це був дійсно рай на землі!

Так от. Саме зараз “Другому” були вкрай необхідні хіміки. І не аби які, а військові. Ті, хто займався розробкою зброї. Один з колишніх колег Айрін отримав там роботу. І тепер, за даними розвідки, “Другий” цілеспрямовано шукав Айрін. Логічним було припустити, що за його рекомендацією. Все складалось дуже не погано. Айрін, та й не сама, а з “нареченим” могла опинитися у самому серці імперії “Другого”. Могла зібрати неоціненну інформацію, завдяки якій можна буде зрозуміти, що саме він замислив. 

Коли Айрін звільнялася з попереднього місця роботи, в інституті знали не багато, куди саме вона переходить. Вона всім сказала, що поки не знає, де буде працювати, що вона просто переїздить разом зі своїм нареченим закордон. Це давало певний карт-бланш. Тож, виникла ідея, що “Другий” знайде Айрін та її нареченого в Канаді в Університеті Британської Колумбії. Вся команда почала збиратися в дорогу. Крім Мії. Вона досі офіційно не була членом команди. Ніхто з загону не розповідав їй в чому саме полягає їхнє завдання. Мія з того нервувала, але не показувала цього. 

Врешті настав день, коли вся команда, як перелітні птахи, знялися та полетіли. Все відбулося так швидко, що коли Мія повернулася одного дня з роботи просто нікого не застала у корпусі. 

“Навіть не попрощалися, засранці!” - гірко подумала вона.

*******

Дні йшли за днями. Мія тинялася пустим корпусом. Вона нічого не знала про долю своїх друзів.  З кожним днем їй ставало все нестерпніше залишатися у цих стінах одній, на самоті зі своїми думками. Вона всім своїм єством відчувала небезпеку. Ні, не стосовно себе. Йдеться про Натана, Айрін, манюню Лору та веселуна Лакі, здорованя Тоні та совість компанії Танва. Її передчуття базувались не на  якійсь там розпіареній інтуїції, а на самому що не є здоровому глузді. Правда, інформації у неї було не надто багато. Але навіть та, яку вона мала, вказувала на проблеми. 

Міркування №1.

Навіщо, взагалі, тут з’явився такий різношерстий спецзагін? Відповідь - для стримання або знищення різносторонньо розвинутої бойової одиниці. Типу неї, Мії. Керівництво, мабуть, розраховує, що таким складом вони повинні впоратися.

Міркування №2.

Чому прослуживши тут близько року бійці загону не знають нічого про лабораторний корпус та про його мешканців?  Відповідь - їх вирішили використовувати в сліпу. Зрозуміло, що пояснять в цілому, з ким вони мають справу. Але чи буде цього достатньо? Якраз щодо цього Мія була геть не впевнена.

Міркування №3.

Чому її не зарахували в загін? Адже вона одна з тих, кому вони, можливо, будуть змушені протидіяти. Так, вона зробила все можливе, щоб запевнити всіх, що в її випадку експеримент не вдався, але деякі показники не можна приховати. Відповідь - їй не довіряють. Та прагнуть зберегти таємницю цього місця, ховаючи правду навіть від тих, хто на здорову логіку повинен її знати.