Глава 7.

Натан знову стояв перед полковником, а той широкими кроками міряв свій кабінет. Він явно нервував.

- Капітане Байда, під час минулої нашої зустрічі я, здається, ясно дав зрозуміти, щоб ви навіть не дивились у бік місцевих… - він задумався, підбираючи слова. - Людей мера, одним словом.

- Пане полковнику, я й не дивився! - здивовано стенув плечима Натан.

- Ви залишали розташування бази протягом останніх двох тижнів? - уточнив полковник.

- Лише раз. Вчора я відвозив Мію до неї додому, аби вона могла забрати деякі свої речі, - відповів  капітан. - В неї взагалі не було ніяких особистих речей. Ходила в старому однострої Лори. Вибачте, лейтенанта Адамо. А відпускати її одну я не хотів.

- Вчора ввечері знайшли вбитим такого собі Конга, одного з помічників мера. І не просто вбитим, а ще й… Одним словом, помер він страшною смертю. Ви знаєте, про кого йдеться? 

Полковник, нарешті, зупинився та пильно поглянув в обличчя Натану. Той на хвилинку зам'явся, важко зітхнув, потім прямо подивився на полковника та відповів: 

- Так, я знаю про кого йдеться. Мав з ним конфлікт декілька місяців тому. Але після того жодного разу його не бачив.

Тепер важко зітхнув полковник. 

- Просто чудово, капітане! Мер абсолютно певен, що це ваших рук справа. До всього на місці злочину, прямо біля тіла, знайшли армійський ґудзик. Сподіваюсь у вас та ваших людей всі ґудзики на місці?

- Так. У мене точно. А у своєї команди я зараз перевірю.

- Перевір, синку, перевір! Добре перевір! Мер таки хоче ініціювати кримінальне провадження проти тебе. Вважає, що ти і є той загадковий месник, який тероризує місцевих бандитів. Цей Конг офіційно був замісником начальника місцевої поліції. Тож, вони з-під себе рвуть, аби знайти та покарати його вбивцю.

Полковник ненадовго  замовк.  Потім в серцях сказав:

- Клятий месник! Наче нам своїх проблем мало! До речі, готуйтеся! Незабаром отримаєте велике завдання, задля якого вас, власне,  і зібрали. Ніяких вихідних, з бази ні ногою! 

- Так, сер! Буде зроблено! - став струнко капітан.

- Особливо ти, Натане! Ні за яких обставин без мого дозволу територію бази не залишати! Це зрозуміло?

- Цілком! Пане полковнику, ще одне питання. Мія. Вона хотіла б підписати контракт на проходження військової служби у нашому загоні. Я пояснив їй, що ми спецзагін та проходили ретельний добір, але…

- Я займаюсь цим питанням, - перебив його полковник. - Поки можемо підписати тимчасовий контракт на вакантну посаду секретаря мого замісника, підполковника Тонгдзи.

- Дякую, пане полковнику. Я їй передам, аби підійшла до інспектора з кадрів.

- Так. Я його попереджу. Вільні, капітане! І, Натане, з бази ні ногою!

Тільки-но Натан пішов, полковник втомлено опустився в крісло. Перед розмовою з капітаном він мав дуже напружену телефонну розмову з мером Сонву.

- Полковнику, - спокійно почав розмову мер, - я попереджав про можливі наслідки, якщо ви не вгамуєте своїх людей. Тож, прошу не ображатися, але вбивство Конга спустити з рук я ніяк не можу. Поліція відкрила кримінальну справу і всі сліди ведуть до вашого капітана. Тож…

- Я раджу добре подумати, перш ніж звинувачувати когось з моїх людей.

- Це погроза?

- Що ви! Зовсім ні! Попередження. Поки що дружнє. "Шановний" мер Сонву, якщо вам здається, що про ваші та ваших людей подвиги в лапках нікому нічого не відомо, ви глибоко помиляєтесь. Якщо хоча б хтось з моїх людей буде мати проблеми через вас, я без зайвих вагань пущу в хід всі наявні у мене документи, відео та аудіо свідоцтва ваших злочинів. Доказів щодо скоєних вами та вашими людьми правопорушень у мене цілком достатньо, щоб ви сіли до кінця своїх днів. Якщо забажаєте, можу продемонструвати декілька яскравих прикладів.

Мер довго мовчав, потім відповів:

- Даремно ви так, полковнику. Бачить Бог, даремно. 

І поклав слухавку.

*******

Капітан Байда виконав наказ полковника. Він ретельно перевірив ґудзики своїх підлеглих. Всіх. Навіть Мії. Всі ґудзики на місці. 

Передав наказ полковника щодо "без вихідних" та обмеження пересування, розповів про кримінальну справу проти нього та велике завдання, що на них чекає.

- Казково, - сказав Тоні. - Тож, нам пропонується просто сидіти тут, як у в'язниці, наче нас уже визнано винними. 

- Бог би з тим, - відповів на його зауваження Танва. - Ця сволота вже геть затероризувала людей і ніхто крім невідомого месника навіть не намагається їм допомогти. Та й то. Що він може сам один. Він реагує вже постфактум. Он як з тією бідолашною малою, Лілі. Популяцію цих покидьків він, звичайно, знатно прорідив. Крім того, їм все тяжче набирати новобранців. Молодняк боїться потрапити під роздачу месника. А методи у нього радикальні. Це тобі не державний обвинувач. Тут тобі не тюрма, а смерть. Але ж і ми тут сидячи нічого не можемо з'ясувати. Я то зателефоную всім своїм знайомим у містечку, але толку з того буде мало. Телефоном вряд чи щось цікаве хтось ризикне розповідати.