Розділ 15

Даміан Вокер сидів навпроти мене в кав’ярні та дивився в меню. Він запропонував замовити лате та круасани, мотивуючи тим, що тут дійсно смачні круасани. Також сказав, що він любив зустрічатися в цій кав’ярні з Ханною Гордон та наголосив на тому, що вона вагітна. Я не подала ніякого виду, що знаю про вагітність Ханни, що спілкувалась з нею, і що по приїзду в Колумбію телефонувала їй. Я була на межі, щоб зірватися. Тепер я вже дійсно почала хвилюватися.

— Що тобі треба? — не витримавши, гаркнула.

— Дійсно, перейдімо до справ, — відклавши меню, сказав Вокер. — Вчорашній вибух у клубі «Чорний Сокіл» — твоїх рук справа? Ти залишила по собі кучу трупів.

— Так, — відверто відповіла. — На своє виправдання скажу, що лише звела дві ворожі сторони й відійшла вбік.

— Твоє раптове повернення з того світу ущемило декількох людей. За нашою оперативною інформацією Герреро спланував кілька зустрічей. Перша зустріч повинна була відбутися з тобою, але після подій у клубі він буде більш обачливим. Завтра він повинен зустрітися з людьми Омара Алібея Джебіра. На цій зустрічі повинен також бути Джошуа Кларсон, якщо, звичайно, не злякається.

— Хто такий Омар Алібей Джебір?

— За відомостями інших органів — Джебір з організації «Аль-Харамейн».

— Гаразд. Лише не розумію, до чого тут я?

— Х’юго Герреро майже отримав територію Дельгаро, доки деякі інші картелі не почали протистояти йому. З твоєю допомогою він зміцнить свою владу в Мексиці. Герреро — постачальник зброї, Джебір — терорист. Ти повинна сама зрозуміти, що він так просто не віддасть тобі доньку. Ми знаємо про її викрадення. Тобі потрібна наша допомога.

— Досудове розслідування проводить ФБР?

— Не лише ми. Детальної інформації я не можу тобі надати, сама розумієш. Але можу точно сказати та пообіцяти, що ти підеш у цій справі, як свідок.

— О, дякую, — фиркнула. — Тільки одна біда: якщо ви затримаєте Герреро, ви не зможете піймати людей Джебіра.

— Це вже наша проблема. Меліссо, у тебе є лише кілька хвилин, щоб дати відповідь.

Вокер знущається з мене. Дідько!

— Я згодна! — швидко відповіла.

Дорогою до штаб-квартири Вокер все ж таки дещо розповів, ця інформація була не суттєвою, але я її уважно слухала. З усього сказаного я відмітила те, що в них не було ордеру на затримання Герреро.

— Ми розпочали кримінальне провадження проти Х’юго Герреро. Ця справа під контролем у Генерального прокурора. Проти Герреро ми використаємо все, що буде корисним для судді чи присяжних при прийнятті рішення щодо фактів цієї справи. Джерелами доказів є показання свідків, потерпілих, підозрюваних, експертів, спеціалістів, а також документи, відеозаписи, матеріальні носії, фотографії.

— Вокере, це все, звичайно, цікаво, але не забивай мою голову доказовим правом.

— Найпоширенішим джерелом доказів у США, — продовжував говорити Вокер, удаючи, що не чує мене, — як і в інших країнах, є показання свідків.

— Якщо свідок надає неправдиві свідчення, він підлягає дискредитації й може бути засуджений до штрафу чи навіть тюремного ув’язнення за лжесвідчення, — зупинилася біля дверей будинку та склала руки по боках. — Зізнавайся, чого тобі коштувало переконати своє керівництво, щоб залучити мене до справи?

— Кар’єра! — усміхнувшись, відповів Вокер. — Наскільки я пам’ятаю, ти мені винна. Ти прострелила мені ногу.

— Ти дуже сильно ризикував своєю кар’єрою.

— Ми завжди чимось ризикуємо. Вибач, Меліссо, за прямоту, але я знав, що ти підеш з нами на таку змову, тому що повстало питання про життя твоєї дитини.

Вокер відкрив двері та сказав, щоб я зайшла.

Він мав рацію. Я погодилася співпрацювати з ФБР, тому що питання йшло про життя моєї дитини.

Як тільки прибула з Вокером на базу, то всі агенти напружено поглядали в мій бік. Це й не дивно. Даміан Вокер пішов на великий ризик, коли вирішив долучити мене до цієї справи. Я все ж таки та сама Мелісса Еліт Дельгаро, як мене ще називали — донька наркокартелю, божевільна та неврівноважена донька Франческа Дельгаро.

Я була напрочуд спокійною та уважно слухала інструкції від агентів. Психувати, гарячкувати, хвилюватися в мене не було часу. Я повинна перш за все думати про Кетрін і зробити все безпомилково. Подякувала агентам і помітила, як вони витріщилися на мене від здивування, та пішла збиратися на зустріч із Дельгаро. Я одягнула чорну закриту сукню з довгими рукавами. На сукню помістили маячок та жучок, який повинен записувати всю нашу розмову. Без емоцій вислухала настанови Вокера. Усі намагалися дати пораду, а коли мене це вже дістало, я промовила, що знаю, як потрібно поводитися. Після моїх слів усі швидко закрили пельки й більше ніхто не намагався щось сказати.

У кімнату увійшов Вокер із незнайомим чоловіком та попрохав усіх присутніх покинути кімнату. Коли всі пішли, Вокер повідомив, що ордер на затримання Х’юго Герреро в них є, тому працюємо за планом. Я перевела погляд на незнайомця… ну, як сказати на незнайомця, адже це був Девід Корнер.

— Меліссо, це окружний прокурор Девід Корнер.

— Гаразд. Тоді в мене буде ще одна умова: моїми свідченнями та безпекою Кетрін буде займатися особисто Корнер! — перевела погляд на прокурора.