Розділ 13

Я незворушно спостерігала, як клуб «Чорний Сокіл» палав у вогні. У моїй душі не було люті чи злоби. Та що там говорити, я була дуже сильно рада тому, що справа мого батька й те, що відбувалось у цьому клубі, нарешті стане прахом у моїй душі. Я не зловтішалася, лише раділа тому, що молодь більше не буде приходити в цей клятий клуб за новою дозою кокаїну. Принаймні одна барига вже зруйнована.

А все розпочалося з мого приїзду…

Я прилетіла в Нью-Йорк. Проблем не було, і мене це порадувало. До зустрічі із Х’юго у мене в запасі було тридцять годин. Я повинна використати їх із розумом, тому, приїхавши в готель із чотирма людьми Сан Хосе, трьома колумбійцями Лукасом, Фернандо, Абнером та африканцем Міреєм, відправилася на зустріч із Хуліо Карлоса Монтоє. Мій старий товариш і друг, який може стати в пригоді. Звичайно, що це все було сказано з іронією.

Хуліо з ненавистю ставився до мого батька Франческа Дельгаро, тому що татусь зі своєю появою у Штатах забрав половину його бізнесу, а тепер Герреро грав за тими ж правилами.

Я сиділа навпроти Хуліо. Чорна класична сукня вище колін з вирізом на спині, червоні губи, зав’язаний високий хвіст та високі підбори зробили свою справу. Хуліо був ще тим бабієм. Я це знала, тому й скористалася! Позаду мене стояло двоє кремезних грізних чоловіків — Мірей та Лукас. Вони лише були моїм важелем тиску на цей вечір, моєю охороною.

Тим часом як Лукас та Мірей вирушили зі мною на зустріч із Хуліо, Фернандо та Абнер поїхали в клуб. Після гарячих слів про те, який він радий мене бачити, яка я сексуальна, та ще всякої непотрібної дурниці, Хуліо підійшов до мене ближче, поглядаючи на чоловіків, і промовив:

— Колумбійці?

— Хуліо, це має якесь значення? У мене немає часу говорити про національності...

— Міс Дельгаро, я вас не чекав, тому будьте ласкаві...

— Хуліо, будь ласкавий закрити пельку, — різко сказала. Чоловік гнівно подивився на мене. — Ти не кращий за всіх інших, твоя жорсткість інколи перевершувала мого батька, але це я тобі допомогла знову стати королем. Мені не важлива твоя справа й чим ти займаєшся. Якщо тебе вб’ють конкуренти, агенти з управління чи ФБР — я буду лише рада. Але розмова буде йти про Герреро.

Я знала, що Герреро був ніби той мозоль для Хуліо. Конкуренція зросла з його появою, тому Хуліо, цей властолюбний чоловік, не хотів втрачати грошей та територій.

— Чому ти вирішила мені розповісти про Герреро? Наскільки я знаю, твій батько був його партнером, — примружився.

— Хуліо, наскільки я пам’ятаю, ти був шісткою в якомусь там картелі в Мексиці, був ніким, а тепер маєш владу, гроші, гарних дівчат. Якщо не вислухаєш мене, то втратиш усе, що маєш. У мене немає ніяких справ із Герреро, і ти чудово це знаєш. Я прийшла тобі лише допомогти.

Чоловік засміявся.

— Я б на твоєму місці так не сміялася. Знаю, що сьогодні о десятій годині в клубі «Чорний Сокіл» Герреро підпише угоду з картелями Колумбії. Ти ж повинен розуміти, що першим, кого вони знищать, будеш ти. Їм не потрібний такий сильний конкурент. Ти повинен покінчити з ними. Хуліо, ти повинен завдати удару, доки вони не знищать тебе!

Хуліо нервово почав ходити по кімнаті. Я спостерігала за його діями та морально тиснула  на нього.

— Звідки мені знати, що ти говориш правду?!

Я дістала мобільний телефон.

— У мене є друзі в Колумбії. Послухай цей запис.

Я включила запис. На ньому було чутно голос Герреро про домовленість зустрітися о десятій вечора та голос ще якогось колумбійця. Він запитав, що їм робити з Хуліо Карлосом Монтоє. Коли Хуліо почув своє ім’я, то нервово сіпнувся. Насправді такої розмови не існувало. Сан Хосе зі своїми людьми змонтували цей запис. Ми навмисно записали голос Герреро, а тим колумбійцем став сам Сан Хосе. Я розуміла, лише на одних словах не зможу переконати Хуліо, а часу зовсім мало було, тому ми пішли на таку маленьку хитрість.

— Вирішувати лише тобі! — спокійно додала та посміхнулася. — Це моя маленька допомога.

Коли ми вийшли з будинку Хуліо, Лукас запитав:

— Меліссо, ви впевнені, що Хуліо купився на увесь цей спектакль?

— Хлопці, будьте впевнені в цьому. Хуліо дуже сильно полюбив владу, гроші та розкіш. Він йолоп, який боїться це все втратити. Самозакоханий холерик та параноїк. Він сьогодні буде в клубі. А нам лише потрібно буде забрати папери зі схову і зникнути.

Я була досить зосередженою. Через кілька годин ми повинні вирушити до клубу. Ми обговорили, як будемо діяти. Абнер зафіксував на фото всі камери, які були в клубі та поза клубом. Фернандо дістав із сумки снайперську гвинтівку та повідомив, що зовнішні камери на ньому. Я погодилася із цим. Лукас взяв із сумки зброю, це були автомати та два глоки з глушниками, мені дістав жилет та дав жилети іншим.

— Меліссо, навіщо такі запобіжні заходи? — запитав Абнер.

— Краще перестрахуємося. Тим більше ми точно не можемо знати, скільки людей у клубі Герреро й зі скількома прийде Хуліо. Мірею, на тобі пожежна сигналізація. Потрібно буде вивести всіх людей із клубу. Лукас та Абнер підуть зі мною, Фернандо буде прикривати наш відступ. Нашим головним завданням є швидко зайти до клубу й швидко зникнути. Без реальної загрози не стріляти, але, щоб вийти з клубу живими, якщо відчуєте загрозу — стріляємо на ураження. Я обіцяла Сан Хосе, що ви повернетеся живими. Якщо раптом щось піде не за планом, хтось один повертається в готель, забирає речі, і ви вирушаєте додому.