Розділ 4

Кетрін

Якщо бігти, то лише швидше, щоб подих перехопило, особливо тоді, коли тебе оточують лише одні шакали! Якщо вже зупинилася, то дати бій, якби тяжко не було, особливо тоді, коли серед цих шакалів близька людина. Діяти потрібно швидко, а емоції в сторону. Звичайно, що розповідь Рамона про Матео та його брехню вибила мене з колії, але, доки не дізнаюся правду від самого дядька, чи можу вважати його шакалом?

Я стояла на балконі, й осінній вітер бавився з моїм волоссям. Я повинна бути поряд із Джесс та Домініком, а не думати, хто мене знову зрадить й завдасть удару у спину, як знайти Френка й захистити жителів містечка Орлине гніздо від гніву Хуаноса. Ще є Рамон, так званий сірий кардинал, якого не можу зрозуміти й починаю остерігатися! Але на деякий, а точніше сказати, на невизначений час прийдеться перед ним грати подругу. Поміж всіх проблем я починаю задумуватися про Росса. Якщо у ФБР є щур, який зливає інформацію Рамону, то, можливо, про угоду матері та батька, а також про таємничу Есме картелі дізналися саме від ФБР? Чи можу я в такому випадку довіряти Россу, якщо вже маю сумніви з приводу вірності Матео?

Завібрував мобільний телефон, який привіз декілька годин назад Рік, і я відразу підняла слухавку.

— Кетрін? — почувши голос Джессіки, здригнулася й відчула, як тепло пройшлося по всьому тілу. Видихнула.

— Привіт, моя люба Джесс! — зі сльозами на очах сказала та повернулася в кімнату.

— Кетрін, коли ти повернешся?

Логічне питання Джесс пролунало, як випробування моїх нервів! Увімкнула відеозв’язок й на екрані побачила усміхнене обличчя сестри.

— Кет, ми сумуємо за тобою! — сказала й доторкнулася до екрана вказівним пальцем.

— Я знаю, знаю, моя рідна! Але на даний час не можу повернутися до вас! Все... дуже складно!

Побачила, як Джессіка нахмурилася.

— Говориш, що все дуже складно? — почула голос Домініка й через декілька хвилин побачила молодшого брата на екрані. — Так, можливо, поділишся з нами... своєю складністю?

— Домінік, я розумію, що ти злишся на мене. Маєш на це право! Проте зараз не можу повернутися й також не можу розповісти вам усе, заради вашої ж безпеки.

Домінік хмикнув. Джессіка насупилася й опустила голову.

— Безпеки? — закричав Дом. — Кетрін, поряд із Матео ми й так у безпеці! Нас навіть у школу возить його охорона та постійно чергує біля входу! Але навіть у будинку Матео, з усією охороною та правилами, нам не вистачає знаєш кого?

— Домініку, досить, — буркнула Джессіка.

— Послухайте мене уважно! — глибоко вдихнула. — Щоб не трапилося в нашому житті, але завжди знайте, що я нікому й ніколи не дам вас образити! Я віддалилася від вас обох, тому що боялася, що не зможу вам дати нормального життя, перестану бути хорошою сестрою! Нам всім потрібний час, щоб змиритися зі смертю батьків, подумати, як жити далі без них.

Домінік і Джессіка переглянулися.

— Кетрін, — лагідно сказала Джесс, — я прошу тебе, не плач! Ми будемо чекати!

Домінік фиркнув й, вставши, пішов.

— Дом, — крикнула Джесс, — повернися! Негайно!

Я витерла сльози з обличчя.

— Вибач, Кетрін! — сказала сестра.

— Це я повинна перепросити, а не ти чи Домінік! До речі, Матео з вами?

— Ні! — стенула плечима Джесс. — Він же полетів до тебе!

— Просто... дядько кудись відлетів і не повідомив куди саме, тому подумала, що він вже на Кубі!

Черв’ячок недовіри до Матео з кожним разом почав збільшуватися в розмірах!

— Сподіваюся, що він нас також не... покинув! — почула голос брата.

— Домінік, дай мені слово, що ти не покинеш Джессіку, як я покинула вас!

— Кетрін, нам варто про щось хвилюватися? — запитала сестра.

— Ні, не варто! — захитала головою. — Просто хочу почути від тебе ці слова, але щоб вони були щирими, а не тому, що я попрохала!

Якою б не була напруженою розмова з Домініком, але я хоча б заспокоїлася з приводу їхньої безпеки! Моя маленька Джесс, зрештою, змогла вгамувати норов брата, й ця розмова дала мені сили, вдихнула в мене надію та бажання чим скоріш повернутися до них!

Через декілька годин в апартаменти приїхав стиліст та візажист. Я обіцяла Рамону, що буду супроводжувати його на благодійному вечері, тому обрала вельветову, чорну, приталену сукню з відкритими плечима та з V-подібним вирізом. Обтислий верх в ансамблі з розрізом спереду додали стрункості, а об’ємні рукави-ліхтарики на гумці довжиною вище ліктя — витонченості.

Візажист зробила вечірній макіяж та легкі, об’ємні локони. Завершила образ чорними, закритими туфлями на високій шпильці. Поглянувши на себе у дзеркало, зняла подаровані Рамоном золоті сережки та кольє з дорогоцінними каміннями. Вони були зайвими, й натомість одягнула подаровані матір’ю золоті, маленькі та вишукані сережки-гвоздики з літерою D. Перевела погляд на поріз, який отримала від Карли Дієго. Мій перший шрам від ворога, й сподіваюсь, що останній.