І тоді він відчув, що час зупинився. Три Місяці на небі злилися в одне світло, а тіні і сяйво навколо нього оберталися, утворюючи танець, який одночасно був і небезпекою, і красою. Вибір стояв перед ним у формі двох доріг: одна була шляхом світла, де всі живі отримають шанс на нове життя, але Таріан загине, розчиняючись у космічному сяйві; друга — шлях тіні, де він збереже себе, але світ залишиться на межі хаосу і руйнування.
Жодна з доріг не обіцяла легкості або спокою. Він відчував, що кожна мить ваги цього рішення — як тисячі поколінь, що спостерігають за ним. Серце Таріана розривалося між страхом і рішучістю. Він пригадав слова старої провидиці:
«Вибір не у світлі й не в тіні. Вибір у гармонії».
Він зрозумів, що справжня сила не у тому, щоб відкинути одне й прийняти інше, а в умінні поєднати протилежності, в тому, щоб прийняти весь світ разом із його хаосом і красою. Його руки тремтіли, але думка була ясною: він обере не одну сторону, а обидві, утворивши нову реальність.
Таріан простяг руки, і світло обох доріг почало вплітатися у його серце. Його тіло охопило тепло і холод одночасно, і він відчув, як магія Трилуння, яка супроводжувала його від народження, відтепер стала частиною його власної сутності. Світ навколо вибухнув сяйвом, а темрява відступила, перетворюючись на складну мережу світла і тіні, де кожна частинка мала сенс і вагу.