6.1

Таріан знав, що перед ним стоїть останнє випробування, і воно не вимірюється силою або швидкістю. Випробування полягало у виборі, якого не можна осягнути повністю, поки не зроблено крок. Перед ним відкрилася Брама майбутнього: темна арка, всередині якої клубочилися сяйво і тіні, переплітаючись у нескінченний хаос світів. 

Кожен шлях, який він міг обрати, відображав можливість і небезпеку водночас. Він відчував, як серце стискається, і холодний вітер розганяє його думки, але він знав, що відступати не можна. Його кроки до брами були обережні, але впевнені. З кожним кроком він відчував, що світ навколо нього стає легшим, а повітря густішим від магії, яка вже переплітала його долю з долею всіх живих. 

Його серце билося як ніколи сильно, бо тепер він усвідомив: від його вибору залежить не тільки його власне життя, а й життя всіх, кого він любить і навіть тих, кого він ніколи не зустрічав. Перед ним постали образи минулого. Його дитячі спогади спалахнули перед очима, мов спалахи зірок, які зникали, але залишали по собі світло. 

Він побачив обличчя матері, її руки, які колись тримали його на руках, і обіцянки, що залишилися недомовленими. Він побачив учителів і друзів, тих, хто допоміг йому зрозуміти сенс життя і перший смак магії Трилуння. Усі вони промовляли одночасно, їхні голоси змішувалися з шелестом вітру і з відлунням його власних думок. Він відчував, що кожна мить минулого була необхідною, і жодна не може бути стерта, навіть якщо він цього прагнув.