Розділ 6: Вічний вибір.

Таріан стояв посеред стародавнього кола з чорного каменю, яке здавалося водночас і живим, і вічним. Його очі були спрямовані на три Місяці, що висіли над горизонтом і освітлювали ніч своїм холодним, м’яким світлом. Промені срібного, золотого та темно-червоного світла перепліталися, створюючи на землі складний візерунок, немов знак трьох сил, що керують світом: народження, життя і смерть. 

Він відчував, як тривога та страх тремтять у його грудях, змішуючись з відчуттям великої сили, яку він ще не до кінця міг зрозуміти. Весь його шлях від перших кроків серед тіней минулого до пробудження теперішнього привів його сюди, до моменту, коли його вибір визначить долю світу.

Навколо кола розходився туман, густий і холодний, як сивина забутої легенди. Таріан відчував, що він стоїть на межі світу, де час і простір перестають бути звичними, де кожне рішення відлунює крізь безкінечність. 

Він згадав усі обличчя, які бачив протягом свого шляху: тих, хто вчив його мудрості, і тих, хто випробовував його терпіння; тих, хто дав йому надію, і тих, чия зрада залишила рани, що ще болять. І він знав: кожен крок, кожна дія, кожна думка привели його до цього моменту, коли минуле, теперішнє та майбутнє злилися в одне.

Перед ним з’явилися три постаті. Вони були схожі на людей, але їхня сутність сяяла різними кольорами: срібний — символ народження, золотий — життя, чорний з відблисками червоного — смерть. 

Вони мовчки дивилися на Таріана, і він відчув, як їхня сила пронизує його, ніби проникає у саме серце. Ці три постаті були не ворогами і не друзями — вони були випробуванням, перевіркою його душі. Він відчував, що навіть крок убік або невірна думка здатні змінити все.