У знаках Місяця
4.12
Навколо прірви стояли вогненні віхи: стародавні стовпи, покликані врівноважувати розрив. Колись вони світилися рівним полум’ям, але тепер більшість із них були пошкоджені. Вогонь тремтів, згасав і знову спалахував, немов навіть йому бракувало сили втримати те, що розсипалося на межі минулого й майбутнього. Ардель довго мовчав, потім сказав:
— Щоб закрити розрив, є два шляхи.
Його погляд ковзнув до пошкоджених віх.
— Перший — віддати реліквії, що підтримували захист. Вони врятують цей світ, але разом із ними зникне те, що поколіннями берегли хранителі.
Він повернувся до прірви.
— Другий — хтось має запечатати розрив власною силою Блакитної.
Таріан відчув, як у нього похололи пальці. Ардель не пояснював ціну одразу. Бо цього разу вони мали зрозуміти її самі.
— Ціна буде особистою, — нарешті промовив він.
Тиша стала важчою.
— Перед тобою постане вибір, — сказав Ардель. — І не буде правильного чи неправильного в загальному вигляді. Не буде шляху, який дозволить вийти звідси чистим.
Він подивився просто на Таріана.
— Буде лише те, що ти готовий понести.
Вогонь у найближчій віхі здригнувся.
— Хто підносить руку за всіх, — тихо додав Ардель, — той рано чи пізно платить нею сам.
Таріан подивився в прірву. Там, унизу, зникало чергове село. Трилуння не питало його, кого він хоче врятувати. Воно питало, ким він готовий стати заради порятунку.
#1351 в Фантастика
#2302 в Різне
Відредаговано: 14.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
