У знаках Місяця
4.4
Тіні вимовляли його ім’я знову й знову, кожного разу трохи ближче. А потім почали приходити спогади уривками. Відсутність матері там, де мала бути її присутність. Дитяче очікування, яке ніколи не отримало відповіді. Обіцянки, сказані колись із вірою, але перервані раніше, ніж встигли стати правдою. І голос, що лагідно починав колискову, а потім раптом замовкав.
Таріан завмер та на мить йому знову стало стільки років, скільки було тоді. Він знову був дитиною, яка не розуміє, чому деякі люди йдуть. Чому деякі обіцянки не виконуються, чому любов іноді закінчується тишею.
Кожен наступний крок віддавався в ньому холодом. Наче він ступав босими ногами по льоду, який ламався не під ним, а всередині нього. Його легені стискалися, дихати ставало дедалі важче. Серце билося швидше, але Таріан не дозволив собі зупинитися.
Він ішов, не тому, що перестав боятися, чи тому, що біль зник. А тому, що вперше дозволив собі не тікати від нього і тоді всередині народилося нове відчуття. Тиха, майже невидима внутрішня рівновага, в якій страх більше не диктував, куди йому йти.
Таріан вдихнув повільно та глибоко і зробив ще один крок. Тіні стиснулися навколо нього, але цього разу не змогли відтягнути назад. Бо витривалість — це не здатність не відчувати болю. Це здатність пройти крізь нього й не дозволити йому визначити, ким ти станеш.
#1355 в Фантастика
#2305 в Різне
Відредаговано: 14.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
