У знаках Місяця
3.28
Нарешті він підвівся й відійшов трохи осторонь.
— Таріане, — озвався він, не озираючись. — Ти врятував ту дитину… і я не заперечую, що це був благородний вчинок.
Він замовк, стискаючи долоні.
— Але відтоді люди почали приходити до нас. Один просить допомоги, інший шукає відповідей, третій приносить свій біль. Кожне врятоване життя породжує нові прохання. Кожна відповідь сплітає новий вузол у полотні доль.
Велан нарешті повернувся до нього.
— Чи не настане день, коли цих вузлів стане так багато, що ми вже не зможемо їх розплутати? Чи не перетвориться наше милосердя на тягар, який зрештою розірве саме полотно світу?
Його голос не звучав вороже. У ньому було лише щире, болісне прагнення зрозуміти. Таріан мовчав кілька митей. Він дивився на вогонь, дозволяючи думкам знайти правильну форму. Потім спокійно відповів:
— Ми не народилися, щоб бути богами.
Його голос був тихим, але впевненим.
— Ми не здатні врятувати всіх. Не можемо виправити кожен біль і не владні змінити кожну долю.
Він підняв погляд на три Місяці.
— Наше призначення інше. Ми лише нагадуємо світові про закони, за якими він існує. Простягаємо руку тому, хто опинився поруч. Робимо все, що можемо... і приймаємо те, чого не здатні змінити.
Полум'я тихо потріскувало між ними.
#1352 в Фантастика
#2302 в Різне
Відредаговано: 14.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
